Проєкт "Відродження"

Прокинувшись о сьомій, Аля почала розмірковувати над планами на день. Треба ставати на ноги і в буквальному сенсі слова також. Почну з пошуку модельного авто, вирішила вона й привіталась з Сірі. В Києві 87 автосалонів - мовив штучний інтелект. Алі пригадалося, скільки різного штибу менеджерів і автодилерів перебували в Маровому  офісі на Солом'янській.   

-- Мені потрібна невеличка, економічна, вертка машинка-помічниця з гарненьким екстер'єром. Без претензії, але "чуттєва". Щоб, коли під'їду, то одразу викликати у "клієнта" бажання дати прихисток. Уявімо: він - у рейнджровері, гелентвагені або в майбаху, я…

- Яка марка мені до вподоби? "Сеат" чи "Фіат"? Зараз побачимо, і почала накручувати пошук. О-у! "Сеат" щось ціни

 задер до гори! "Арона" – непогана, та майже півтора мільйона гривень – це занадто. Не хочу асоціюватися з оцінками Езопа, але треба визнати, що це авто завелике для мене. 

Гляньмо на фіатіки. Ось моя манюня – Фіат 500Х -- "автомат".  Ну то й що, що модель 2017-го – новенька, вертка і червоненька. Ще може підберуть трошки руденьку – тоді повне комільфо! Уявляєш, Алю, звернулася вона сама до себе, він – слон, а я причалюю така собі мося: тю-тю, пу-сю… і виходжу, як на подіум: 178-80-50-80 (ні, не 90-60-90) – є потенціал для росту! Жже! Нумо, як таку не прихистити? Але я тримаю штиб: ввічлива, не вульгарна, розумна, з добрим гумором, тримаю дистанцію. А головне, кидаю мимохідь, хто мені рекомендував звернутись до нього з бізнесовою пропозицією. Оце - саме в схемі найважче і найважливіше. Перший крок – знайти і зацікавити поручителя, адже він має належати тим самим колам, що і мій майбутній візаві. Навіть бути дещо авторитетніше за нього. Хоча б на тютільку. Як мій професор казав у таких випадках: маємо два невідомих і одне рівняння. Хочеш розв'язання – шукай друге. Метод брутального перебору не спрацює – ризиковано. Ну, та я певна, що рішення трапиться. Це все не вперше.

Тепер треба віднайти грошенята. Скільки вони заявляють в "Італ Моторз" за 500Х? – 470 тис. Бачиш, втричі дешевше за сеатівські. Зараз підключаю магію – розділю 470000 на 4200. Отримуємо 112. Сто дванадцять грам золота в 24 карата. Нас лякати? - Так моя ціпка в півтора рази важче. Носила свого часу її у чотири оберта, як кошне Стів, другий мій, юморист, під настрій казав: "До чого ж я люблю тебе тримати на ціпу, пухнаста моя!" Ще той був ласунчик, але несамовито щедрий. Це імпонувало. Ні, не як якийсь заволжський купець, що коню зранку відро шампанського підносить. По-справжньому, галантно-щедрий – знав міру і ніколи не докоряв. Певна, що дійсно закохався. По-своєму, по нафто-баронськи. Про щось буває обмовишся, - глянь, наступного дня чи тижня збудеться. Ну, то це усе в минулому.

Зараз – сніданок і до скупки. Після – в автосалон. До речі, що там з податками? – Три "пенсійних" відсотка (це буде 14 тисяч!). А які обмеженнями на розрахунки готівкою? – Погляньте, це ж треба: "все для людей" - 400-метровка (правильніше – 400-гривенівка) з перешкодами. Це – для моїх ніжок. "Ми багаті, нас не подолати!" - "Викрутка" для цього є – укладу угоду із салоном про купівлю "масі" у розстрочку. З обопільною вигодою, як завжди … 

Наша Аля, вкинувши у свій баульчик "трошки" грошенят, спустилась з 15-го поверху  в хол. Звідси вона замовила "ВОЛТ" до Здолбунівської, 3 і вже через п'ятнадцять хвилин милувалася з вікна травневим Києвом.

На Здолбунівській, 3 було напрочуд затишно: покупців на площадці два-три, трохи більше в самій будівлі автосалону.