Розділ 9

— Може, у вас повітря з іншим складом? — сумно пожартував Алекс.

Але раптом згадав: — А як щодо національного питання? Хіба у вас немає проблем у стосунках між націями?

Бібліотечний ШІ на мить «замислився» і представив Алексу таку картину: у якийсь давній час люди в різних частинах Землі-9 відрізнялись кольором шкіри, одягом, піснями, мовою спілкування. Картинки візуального ряду змінювались одна за одною, демонструючи розмаїття. Але поступово люди ставали дедалі більш схожими один на одного. Наступні зображення показували, що тепер люди знову дуже різні — але вже за іншими принципами, більш індивідуальними.

Потім пролунало пояснення:

— Звичайно, в ті часи, коли люди були змушені поколіннями жити на одному місці, вони створювали свою етнічну культуру, обмежену простором пересування, і формувалася особлива мова спілкування. Але технологічний розвиток розширив можливості комунікацій і пересування — і це дало змогу людям обмінюватися культурними здобутками та збагачувати одне одного. Оскільки в нас ніколи не було домінування одного етносу над іншим, конфлікти не виникали.

Алекс не міг із цим погодитись:

— Але ж держава! Хіба держава не була національною і не створювала домінування однієї нації над іншими?

ШІ знову взяв паузу для роздумів і відповів:

— Держава — це лише один з елементів або інститутів, як кажуть на вашій Землі, громадянського суспільства. Усвідомлені громадяни не вважають домінування в будь-якій формі раціональним чи корисним. Ми використовуємо державу — у великій чи малій структурній формі — головним чином для збору інформації про потреби та можливості громадян і їхніх об'єднань та для створення доступу до цієї інформації для всіх охочих. Уся інша діяльність громадян, переважно, базується на принципах самоорганізації.

Звісно, у нас є закони й правила, але вони радше концептуальні, наприклад, щодо недопустимості фізичного чи психологічного насильства. Ще в минулому столітті у нас існували окремі зони проживання для громадян, які допускали насильство в побуті — ми називали їх «громадяни з недостатньо розвиненою усвідомленістю» або «з вадами усвідомлення». Але тепер такі випадки трапляються настільки рідко, що сама спільнота легко справляється з «ремонтом».

Люди не ідеальні будь-де — є суперечки, різні думки, тому у нас є суд, дебати, навіть публічні обговорення та голосування спільноти. Але це важко пояснити коротко, бо різниця між нашими суспільствами надто велика.

Ви створили дивну ілюзію, що людина — це просто тварина, і тому вона має підкорятись — як елемент природи — якимось правильним, але зовнішнім законам, як дерево чи вовк. Усі ваші релігії, держави й взаємини між людьми побудовані на умові існування цієї ілюзії. Але ви сприймаєте її як аксіому. Це ваш вільний вибір — так думати. Все у вашій голові. Ви знаєте істину, але не хочете її визнавати.

Кожен зі світів створює свою Утопію. Ваша Утопія щоразу приводить вашу Землю до самознищення людства і навіть частини природи. Потім усе починається спочатку. Але, можливо, цього разу наш досвід допоможе вам змінити свою Утопію. Я бажаю вам перемогти Ілюзію самознищення.

Алекс розплющив очі й глибоко вдихнув. Подорож закінчилась.

Сірий ранок знову гуркотів іранськими ракетами. Життя на його рідній Землі тривало.

Рефлексія

Алекс повільно йшов вулицею, ще не зовсім повернувшись до реальності рідної Землі. Повітря здавалося йому важким, ніби насиченим незримим пилом розчарувань, страху та невисловленого болю. Шум машин, вигуки людей, байдужість у поглядах — усе це знову затягнуло його в гравітаційне поле старого світу. Але в голові все ще звучали голоси, бачення й знання, отримані на Землі-9. Ця подорож залишила в ньому щось набагато більше, ніж просто враження.

Йому не йшло з думки головне питання: чому одні й ті самі люди, в однакових умовах, створюють такі різні світи? Що є джерелом цих рішень, що ведуть або до гармонії, або до руйнації? Він згадав слова ШІ про Ілюзію самознищення. Чому ця ілюзія така живуча на його рідній Землі?

Він пригадав, як у віртуальній Греції перемогла ідея співчуття та рівності, і як це, здавалося б, невелике рішення змінило хід історії цілої цивілізації. У нього було відчуття, що історія — це не просто ланцюг подій, а розгалужене дерево вибору, де кожне рішення створює нову гілку реальності. І хоча гілки іноді сходяться або переплітаються, напрям руху визначає саме вибір людини. Не абстрактної Людини, а конкретного — в конкретний момент.

Земля-9 стала для нього дзеркалом. Вона не ідеальна, вона не вільна від проблем, але в її основі лежить інше ядро: усвідомленість. Люди там знають, що вони творці. Їх навчають з дитинства не тільки читати й рахувати, а й розпізнавати емоції, розуміти свої потреби, знаходити гармонійні способи взаємодії. У них немає культу сили, немає потреби у владі, яка принижує. Їхнє суспільство побудоване на щирості та свободі вибору, а не на страху та контролі.

Алекс подумки повертався до Фахрад і Бояна. Їхнє кохання було простим і в той самий час глибоким. Воно не базувалося на власності чи очікуваннях. Воно було зустріччю двох свідомих сутностей, які обрали бути разом не через потребу, а через резонанс. І це здавалося таким неймовірно природним. Можливо, саме тому воно було таким сильним.

А ще Алекс не міг забути їхню взаємодію з природою. Фахрад, що викликала хвилю, яка зупинилась біля її долонь. Боян, що пояснював усе спокійно й з повагою, ніби мав справу не з природними силами, а з рівноправними партнерами. Він згадав розповідь про плазмоїдів, які в давнину вважалися богами. І зрозумів, що річ не в магії, а в глибокому знанні й повазі до невидимих процесів.