Розділ 7

Боян і Фахрад були екологами. До їхніх обов’язків входило спілкування зі світом природи та з плазмоїдами, що курують різні природні явища, рослини й тварин. У давньому світі плазмоїдів вважали богами — так виникла концепція багатобожжя. На Землі-9 також існували деякі спільноти, які визнавали виключно атеїстичні або матеріалістичні ідеї. Так само існували й ті, що керувалися суто теологічними уявленнями. Але більшість спільнот приймали як факт і свій духовний досвід, і досвід у матеріальному світі, не вбачаючи жодних протиріч у своїй теорії пізнання, заснованій на багатоманітті досвідів із різних світів.

Як ви вже зрозуміли з попереднього оповідання, Земля-9 була точною копією нашої Землі, вона пройшла аналогічний історичний шлях — як і Земля-2, Земля-3, Земля-4, Земля-5, Земля-6, Земля-7 і Земля-8. У цьому дивовижному експерименті брало участь багато людей, і вони народжувались одночасно на всіх дев’яти Землях. Ви, мабуть, чули прислів’я про те, що в кішки — дев’ять життів. Так і в нашому випадку — кожна людина мала дев’ять життів, які вона проживала одночасно на дев’яти однакових планетах, маючи повну свободу вибору. Перед людством на кожній із цих планет стояло всього лише одне завдання — досягти гармонії між індивідуальним і соціальним. А хтось інший — з інших планет, з інших світів — спостерігав за результатами цього унікального експерименту.

Алекс вирушив у нову подорож — до берега Чорного моря, до милої його серцю Одеси, де він відпочивав у дитинстві з бабусею і дідусем. Це були дуже приємні спогади.

Боян і Фахрад виросли в екологічній спільноті. Люди об’єдналися в одну спільноту, бо були захоплені ідеєю єдності природи й людини, спостереженням за природою, вивченням взаємозв’язків і законів, які, здавалося, діяли за чиїмось ідеальним задумом. І водночас було незрозуміло, навіщо людині бути частиною цього гармонійного світу.

Та варто лише побачити двох молодих людей, що грають із дельфінами на узбережжі — і всі питання про роль людини на Землі зникають. Людина потрібна для усвідомленої взаємодії, для творчого творення вільних і гармонійних стосунків. Людина також має потенціал гармонізації, тому й народжується в суспільстві, з самого дитинства будує свої стосунки з навколишнім світом. Від самого народження, окрім їжі та тепла, людині потрібна любов. Любов — найбазовіша потреба людини. Без любові й спілкування дитина може вижити й навіть вирости, але людське дитя не стане людиною — воно залишиться твариною. І на його рідній Землі було чимало прикладів цього. Але там, удома, любов — або те, що вважалося любов’ю — дуже часто приносило не щастя, а біль. Так багато обману, суперництва, залежності, користі, підпорядкування, навіть насильства. І надмірна увага приділялась сексу, сексуальній привабливості — часто підмінюючи поняття сексуального задоволення й любові.

Алексу дуже хотілося розпитати цих закоханих про суть їхніх стосунків, але він не наважився. Та все ж бачив — вони з різних народів, можливо, різних релігій і культур.

Проте Алекс спитав зовсім про інше — про дельфінів.

Фахрад розсміялася у відповідь:

— Ні, ми зовсім їх не вивчаємо — це просто наші друзі. Вони, звісно, розвиненіші — з точки зору інтелекту й цивілізації. Але їхній шлях розвитку — не технологічний, вони постійно вдосконалюють себе, свої власні можливості. Я вже добре розумію їхню мову — не лише зовнішню, звукову, а й внутрішню, образну — без приладів-перекладачів. Вони навчили нас об’єднувати наші аури, створювати єдине енергетичне «яйце» пари — це дуже унікальне відчуття особливого єднання, розуміння одне одного. Це допомагає нам весело долати наш егоїзм.

— Згоден, — долучився до розмови Боян. — Ми ж люди, не дуже досконалі істоти. Хоча нас об’єднує спільна справа і ми дуже любимо одне одного, але природний для нашого виду егоїзм іноді створює труднощі у взаєморозумінні. Тоді ми радимося з друзями. Ми обрали усвідомленість як спосіб життя, — додала Фахрад. — Тому ми багато часу витрачаємо на обговорення наших емоцій, разом усе проговорюємо, аналізуємо, намагаємося зрозуміти одне одного й знайти компромісне рішення. Так живуть усі довкола, не лише ми. Це не позбавляє нас емоцій, але робить їх ніби тоншими, вишуканішими. Я вже й не пам’ятаю часу, коли в нашій спільноті я чула крик або бачила насильство — можливо, й ніколи.

Алексу защеміло серце — він раптом усвідомив, як йому не вистачає в його житті такої дівчини, з якою можна було б ділитися всіма емоціями й думками, яка б розуміла його і підтримувала.

І раптом йому спала на думку дивна фраза:

— Бояне, а у вас є психологічна або психіатрична допомога?

Боян задумався:

— Можливо, колись існували такі речі — хвороби, проблеми з фізичним тілом, але я не історик. Наші вчені, які вивчають зв’язки між різними структурними елементами людини — думками, емоціями, гормонами — знайшли способи врівноваження, нас цьому навчають з дитинства — на уроках усвідомленості. Ми досягли такого рівня внутрішньої та зовнішньої гармонії, який практично усуває проблему хвороб, адже хвороба — це дисгармонія, порушення рівноваги.

Фахрад підійшла до краю моря й підняла руки, направивши долоні до води. Удалині піднялася хвиля, почала рости, наближатися до берега — й зупинилася біля самих її долонь. Між дівчиною та хвилею виник райдужний стовп світла, що переливався в краплинах усіма кольорами.

Боян пояснив:

— Ось так і виглядає наша робота. Ти бачиш, як Фахрад спілкується зі своєю подругою й колегою з світу плазмоїдів. Це щоденний контроль за станом моря й усіх його мешканців. Ліла передає інформацію, і вони обговорюють необхідні заходи — підтримання балансу, порушення, проблеми тощо.