Розділ 4

Поки він розмірковував, шолом м’яко вібрував, ніби запрошуючи його зануритися ще глибше в потік спогадів. На екрані сцени з дітьми змінилися кадрами дорослих, які працювали в незвичайних лабораторіях, на полях і в майстернях. Жодна людина не виглядала пригніченою чи втомленою. Усі були зосередженими, але водночас випромінювали впевненість і задоволення. Було видно, що кожен займається своєю справою з щирою радістю.

Потім перед очима Алекса з’явилося зібрання. У великій круглій залі, стіни якої нагадували гігантський прозорий купол, сиділи люди різного віку. Вони щось обговорювали, активно жестикулюючи, але тон їхніх голосів залишався м’яким і доброзичливим. На їхніх обличчях не було й натяку на агресію, навіть у моменти гарячої дискусії. Екран вивів текстове пояснення: «Рада громади. Питання: розподіл ресурсів для нової наукової ініціативи. Рішення ухвалюється консенсусом.»

Алекс замислився:
«Невже це той світ, який ми могли б створити? Чому у нас усе інакше?»
Він подумки поставив це запитання — і екран, ніби почувши його, відповів:

— Твій світ пішов іншим шляхом через ключові рішення в історії. Але навіть у вас є потенціал усе змінити. Головне — почати з себе і зрозуміти, що гармонія з природою та одне з одним можлива.

На Землі-9 не було великих міст, численних фабрик і заводів, тому що головний акцент завжди ставився на якість, а не на кількість. Люди жили громадами за інтересами. Швидкі автольоти миттєво доставляли їх куди потрібно.

Так і зараз — автольот дуже швидко доправив Алекса-9 до місця зустрічі зі студентами. Великий зал із численними молодими людьми виглядав дружньо, не було жодного напруження — усі усміхалися й розмовляли одне з одним. Коли Алекс зайшов до зали, студенти зааплодували. Було одразу видно, що вони раді цій зустрічі й чекають спілкування з задоволенням.

— Отже, наша сьогоднішня тема: «Причини виникнення воєн у давніх державах».

Алекс наче прокинувся й зрозумів, що він просто чує голос Алекса-9 і бачить його збоку. Мабуть, Гріар приєднався до них і створив такий дивний ефект. Він зосередив усю свою увагу на голосі, намагаючись запам’ятати й зрозуміти почуте.

— Значить, у них теж були війни. І як же вони з цим упорались?

Алекс-9 розпочав заняття:

— Хто пам’ятає, коли була перша війна в нашій історії?

Дівчина швидко підняла руку й відповіла:

— Перша війна була у Стародавній Греції. Це була війна між прихильниками ідей Платона й прихильниками ідей Арістотеля. Це було перше зіткнення ідеалізму й матеріалізму. Вона тривала майже 50 років і завершилася створенням нової ідеї, яка показала нам шлях поєднання наших духовних знань і матеріального досвіду. З одного боку, ми усвідомили вплив нашого фізичного тіла на думки й дії, а з іншого — побачили, як наші думки можуть впливати на тіло й керувати ним.

— Дякую, Інгрід. Отже, результатом першої війни для нас стало розуміння того, що немає нічого неправильного і нічого правильного. Різні точки зору й різні ідеї дуже корисні для суспільства, бо вони доповнюють одне одного і розширюють наші можливості.

— Сьогодні ми обговоримо другу війну, яка розпочалася в середні віки, коли ми зіткнулися з ідеями політеїзму й монотеїзму. Прихильники багатобожжя, що поєднувало нас із природою та нашими почуттями, вступили в суперечку з прихильниками єдинобожжя, які прагнули підкреслити особливу, виняткову роль Людини, відокремити її від природи.

— Було проведено безліч дискусій, написано чимало книжок. Спори й обговорення іноді тривали по кілька днів і ночей поспіль. Це були бої не на життя, а на... думку. Не в буквальному сенсі, звісно. І все ж жодна ідея не здобула підтримки більшості, хоча майже всі громадяни були залучені до цієї боротьби. Наші предки на власні очі бачили Інквізицію, коли на площах палили книжки, що доносили ці ідеї до людей. Це був найстрашніший період в нашій історії.

— Ви вивчали ці книжки. Тож давайте разом розберемо причини цієї середньовічної війни.

Алекс уважно вслухався в приємну мову свого двійника, але все ж не міг зрозуміти — що ж тут називають війною? Жодної зброї, жодного кровопролиття, тим паче — ніяких смертей чи завоювань. Тут жили ті самі філософи, пропонували ті самі ідеї — але протиріччя не призводили до агресивних війн і фізичного знищення інакодумців, лише до дискусій і обговорень.

Алекс старанно намагався запам’ятати всі факти й аргументи, що звучали в залі. Сонце вже високо піднялося над горизонтом. Обговорення тривало приблизно три години. Наприкінці заняття студентам дали завдання — написати есе зі своїми висновками на тему й надіслати Алексу-9 електронною поштою.

Інтернет скрізь був дуже якісним і бездротовим, але антен чи вишок ніде не було видно. Вловивши німе запитання гостя, двійник пояснив йому:

— Це супутникова система із сотнями тисяч маленьких супутників. А приймальні пристрої — у багатофункціональних навушниках, через які ти, до речі, розмовляв зранку.

Алекс-9 попрощався зі своїми студентами й сів в автольот. Він вирішив показати гостеві кілька сусідніх громад із висоти польоту.

— Не бійся, автольот — це робот, ним не потрібно керувати. Я вже ввів усі координати, і зараз ми поміняємося свідомістю. Ти зможеш подивитися на наші поселення й природу, а потім ми приземлимося в мого друга. У вас він теж є — автольот, до речі, його винахід. Його звати Ілон Маск.