2. Зачарований замок

Луцій клацнув пальцями - і на столі перед ними розгорнулася ретельно вималювана карта усіх Семи королівств.

 - Ось тут знаходимося ми, - тицьнув він пальцем у невидиму точку майже в самому центрі мапи. - Ось - королівство Тісьма, де править Його Величність Реймонд Третій. До його столиці близько двох днів їзди. А тут, бачите, у цьому закамарочку, затиснутому між Тісьмою і Безіменними горами, знаходиться крихітне князівство Блейд, що його можна роздивитися, хіба що озброївшись збільшувальним склом...

 - Славний урок географії, - невдоволено промовила Емері, - але для чого нам усі ці подробиці? Розповідай уже про завдання, яке ти отримав від короля!

 - Так я ж і розповідаю, - образився Луцій. - Майте терпіння уважно вислухати і не перебивати, бо кожнісінька деталь є дуже важливою.  Отже, у князя Блейду, котрого звали Горан, була єдина донька Катріна. Вона видалася настільки вродливою, що до неї сваталося безліч принців, королевичів, та й просто шляхетних лицарів. І був серед її прихильників один чаклун, що жив високо в горах. Як вже його звали, ніхто не пам'ятає, бо все те діялося дуже давно.  Але, видно, чаклун той князівні не припав до душі, бо вона, не довго думаючи, піднесла йому гарбуза. Ображений залицяльник розлютився і наклав на Катріну та усе князівство Блейд могутнє закляття -  і з того дня усі жителі, від малого до великого, поснули, і, кажуть, сплять там і понині...

 - Щось таке доводилося чути і мені, ще коли я навчався в магічній академії, - підтвердив Себастьян. - Але я завжди думав, що то просто легенда, яку вигадав король Тісьми, аби мати постійний притік туристів. Бо інакше з того Блейду йому ніякої користі  - земля там неродюча, корисних копалин немає, ремесел чи торгівлі також - бо усі жителі сплять. Отака-от морока.

 - Ну так і є, - кивнув Луцій. - Його Величність Реймонд найняв гідів, і ті постійно водять туристів до зачарованого замку, ще й тішать їх страшними побрехеньками. Але ходити туди можна лише вдень. Бо уночі там кояться дуже дивні речі. Ніхто з жителів Тісьми не наважиться опинитися у тих краях після заходу сонця.

 - Ой, я боюся. - Емері притулилася до Себастьяна і обняла його. - Там, мабуть, живе якесь чудовисько, яке уночі прокидається і виходить на полювання?

 - Ніхто того не знає  достеменно, - таємничим голосом продовжив Луцій. - Однак люди зникають -  і більше не повертаються.

 - А чого ж їх туди несе серед ночі? - розважливо спитала Емері.

 - Бо в Тісьмі існує легенда про те, що князівну Катріну і всіх її підданих зможе розчаклувати той, хто наважиться провести ніч у зачарованому замку. Тож чимало любителів екстриму з усіх Семи королівств вирушають до Блейду, щоб пережити гострі відчуття, а якщо пощастить - ще й відчарувати князівну.  Слід пам'ятати, що вона дуже вродлива! Але поки що нікому не вдалося зняти чари та запропонувати Катріні свою руку і серце.

 - Ото ще остолопи, - докинув Себастьян, уважно роздивляючись карту. - Так дівчина спить уже понад сотню років, кому потрібна така  стара наречена?

 - Ні, вона добре збереглася,  Його Величність Реймонд показував мені рекламний портрет. - заперечив Луцій. - Казав, що геть така, як і була в юності, зовсім не постаріла.

 - Все одно я б не хотів одружитися з дівчиною, що годиться мені в бабці, - сказав Ян. - Бо, може, вона й виглядає на вісімнадцять, але ж я все одно знатиму її справжній вік. І це мене не надихатиме...

 - А чого це ти так перейнявся тією Катріною? - підозріло глянула на нього Емері. - Хіба хтось тобі пропонує на ній одружуватися?

 - Добре, не сваріться, - Луцій підняв догори вказівного пальця.  - Слухайте уважно, бо зараз ви почуєте саму суть цієї історії! Отже, у короля Реймонда було двоє синів. Старший... він трохи нетрадиційний...

 - Що -що? - перепитала Емері.

 - Ну, нетрадиційної орієнтації. Жінок не любить, - пояснив Луцій. - Тож у Реймонда була вся надія щодо продовження роду виключно  на молодшого хлопця. Звуть його Даніелем. Він дуже привабливий, але, кажуть, не в міру романтичний, а може, й трохи пришелепкуватий. Бо замість того, щоб обрати собі будь-яку із сусідніх королівен, вирішив спробувати свої сили у завоюванні тієї Катріни. Однієї ночі втік із батьківського палацу і подався на пошуки пригод. Занесло його до Блейду, і зник він там безвісти. От зараз Рейнольд і пропонує щедру винагороду всім, хто знайде принца, а якщо  добровольцям ще й удасться при цьому розчарувати жителів князівства, то сума  презенту потроїться! Знаючі люди порадили королю наше з вами магічне агентство. Тому й викликав він мене до себе на конфіденційну розмову. І завдаток, як бачите, вручив, - він вказав рукою на туго набитий капшук, що досі лежав на столі.

 - Отже, я так зрозумів, нам потрібно всього лиш переночувати у тому зачарованому замку? - спитав Себастьян.

 - Ну, так. Вигідна пропозиція, правда?

 - А раптом з нами трапиться щось страшне, - запанікувала Емері. - Ні, хай йому грець, я не хочу туди їхати!

 - Тоді доведеться повертати завдаток, і ти лишишся без шуби, - сумно промовив Луцій.

Емері завагалася.

 - А може, ти, Луцію, поїдеш один, там усіх швиденько розчаклуєш, а ми тим часом будемо займатися справами агентства? Бо ж не можна все кинути напризволяще...

 - Ні, сам я не поїду, - вперся Луцій. - Хоча, якщо ти вже так боїшся, можеш залишитися вдома. А от Себастьян вирушить зі мною.

 - Ну ні, - Емері  похитала головою. - Яна я самого не відпущу. Бо щось він виявив підозрілий інтерес до тієї сонної Катріни. Почнете там чари знімати, та ще здуру надумаєте її поцілувати. А вона потім заявить до вас свої претензії. Ні, ні, тут потрібен незацікавлений свідок, який простежить, щоб усе було в рамках пристойності і оформлено згідно всіх правил ведення робочої документації...

 - Добре, поїдеш і все оформиш, - з легкістю погодився Луцій. - То що, вирішено? Завтра можна збиратися в путь?