Учениця мага в королівстві Гламурія. Розділ 1

Учениця мага в королівстві Гламурія

Розділ 1

Зима прийшла 

Зима, як завжди, настала несподівано. Ще учора Емері знімала з яблунь у саду останні плоди, складала у плетені кошики, перестеляючи сіном, та заносила їх у комору. А сьогодні, вийшовши на ґанок, побачила, що уся долина вкрилася білим пухнастим покривалом. Над дахами містечка, яке лежало трохи далі по путівцю, здіймалися до неба високі стовпи диму. Десь гавкали собаки. Лаявся візник, котрий не пересів вчасно на сани та застряг  у сніговому заметі. А на самому вершечку старої яблуні, поряд із червоним яблуком, яке забули зірвати, нашорошившись, сидів великий ворон та поглядав на неї своїми очима-намистинками.

 - Киш! - дівчина махнула на птаха віником.

Але той  не злякався, навпаки, презирливо ( як їй здалося) повів дзьобом з боку в  бік і хрипко каркнув.

 - Луцію, це ти, чи що? - здивовано спитала Емері.

Ворон переступив з ноги на ногу, розпустив могутні крила і плавно спікірував на ґанок, відразу ж перетворюючись на високого світловолосого чоловіка у сірому шкіряному дублеті та червоному плащі. Луцій, як завжди. був одягнений за останім писком моди, проте ця вигадлива панянка не дуже дбала про тепло та комфорт для своїх прихильників. Тож губи у мага дещо посиніли, і він розтирав задубілі пальці, з докором дивлячись на господиню будинку.

 - Я думав, ви до обіду спати будете, - мовив Луцій.

 - А якого біса ти видерся на те дерево? Треба було заходити досередини, - Емері змела віником з порогу сніг та кілька чорних пір'їнок, загублених магом під час трансформації.

 - Так Кодекс забороняє увіходити до  домівок інших чарівників без запрошення...

 - Ніби ви завжди зважаєте на той Кодекс, - пирхнула Емері. - Та добре, прошу тебе красно - йди грійся.

У бібліотеці затишно пахло сосновою живицею, воском та лавандою. Себастьян зручно вмостився у своєму улюбленому кріслі, простягнувши ноги до каміна, в якому весело потріскували дрова. Забачивши  товариша, він відклав товстий фоліант та підняв руку у вітальному жесті.

 - Давненько ж ти не заходив, Луцію! Зовсім забув про старих друзів, - з жартівливим докором промовив він.

 - Так, мав деякі справи, - маг підсунув сусіднє крісло впритул до камінних ґрат та з насолодою почав зігрівати руки біля вогню.

 - Що новенького чути в столиці?

 - Все те ж саме. Брат із сестрою ніяк не домовляться, як розділити королівство навпіл. Кожен хоче захапати більшу частку. Так, дивися, і до війни може дійти...

 - Еге ж, еге ж, - мугикнув Ян.

 - А надворі таки сильний мороз. Вчені кажуть , іде теє... глобальне похолодання.

 - Сьогодні перший день зими, Луцію. Було б дивно, якби стояла спека та розквітали троянди, чи не так?

 - Ну, серед нас є одна троянда, яка квітне цілісінький рік. - Луцій обдарував сяючою посмішкою Емері, котра саме увійшла до бібліотеки з тацею, на якій стояли склянки, наповнені гарячим грогом.

 - Дякую, Луцію. - Емері була чимось заклопотана. - Але надворі і справді страшенний дубар, а у мене чимала проблема!

 - Що трапилося, люба? - спитав Себастьян, беручи до рук напій.

 - І ти ще питаєш? Невже важко самому здогадатися? Мені немає що вдягнути!

 - Емері, у тебе купа різного вбрання...

 - Але я не маю шуби! - перебила дівчина. - А з нинішніми кліматичними змінами це не розкіш, а предмет першої необхідності!

Себастьян тільки розтулив рота, аби щось сказати, але Емері швидко висунула новий аргумент:

 - От тільки не треба пропонувати мені начарувати шубу! Ви чудово знаєте, що така річ,  хоч і виглядатиме збіса гарно, але зовсім не грітиме. Хочете, щоб я змерзла і занедужала?

Маги заперечно похитали головами.

 - Тоді ось вихід. - Емері тицьнула під носа Себастьяну якусь брошуру з яскравими  малюнками. - Я замовила собі за магічним каталогом зовсім скромну шубку з чорнобурки. Завтра гноми привезуть. Оплати, будь ласка.

Ян підняв голову, подивився на неї, потім знову зазирнув у каталог.

 - Оце ти називаєш "зовсім скромною шубкою"? Та вона коштує, як добра дійна корова!

 - Хочеш сказати, що для тебе це дорого? - закопилила губу Емері. - Я завжди підозрювала, що ти скупердяй!

 - Але ж, Емері, дорогенька, ти знаєш, яка в нас нині скрута з клієнтами. Погода геть не сприяє романтичним знайомствам. Це навесні, коли все розквітає, люди починають перейматися думками про кохання і шлюб. А  зараз навіть Чорна п'ятниця не допомогла з п'ятидесятивідсотковими знижками -  все одно  ніхто не бажає шукати собі пару в такі холоди. Хоча, я сказав би, даремно. Нині так добре у м'якому ліжечку, з пристрасною красунею поряд... Ночі такі довгі...

 - Вони будуть не тільки довгими, але й самотніми, - заявила Емері, відбираючи в нього каталог, - якщо я не отримаю свою шубу!

 - Добре. добре, не сваріться. - розвів руками Луцій. - Емері, сонце, буде тобі шуба. Погляньте тільки, що я приніс.

І він недбало кинув на стіл чималий шкіряний капшук, що при падінні глухо забряжчав.

 - Де це ти розжився грошенятами? - поцікавився Себастьян.

 - У сусідньому королівстві, в старого доброго Його Величності Реймонда Третього. Але, звичайно, він мені заплатив не за гарні очі. Треба нам виконати одне невеличке доручення.

 - І що ж це за робота? - підозріливо покосилася на нього Емері.

 - О, це справа непроста... я б сказав, ексклюзивна! До цього за неї брався не один охочий поживитися королівським золотом. Але ніхто так і не зміг  повернутися з того зачарованого замку. Втім, я на всі сто відсотків упевнений. що нам це все завиграшки вдасться. Ми ж - найсильніші і найдосвідченіші маги усіх Семи королівств!

 - Добре, цей ліричний відступ можна пропустити, - сказав Себастьян. - Давай ближче до суті справи. Що то в біса за замок, де він знаходиться і що з ним  не так?