5. Чарівне перетворення, або Як Луція із замку виселили

Себастьян та Луцій із комфортом розташувалися у бібліотеці, прихопивши з собою пляшку вина та колоду карт, аби зіграти партію-другу у бридж. Вони  прикинули, що з походу на болото Емері повернеться ще не скоро, тому ніхто не буде їм заважати та нарікати на те, що вони байдикують замість того, щоб заробляти гроші.  Адже іноді варто й перепочити та розслабитись.

Тільки цього разу магам не пощастило, бо  не встигли вони налити по другому келиху рейнвейну, як вхідні двері голосно грюкнули, і  в передпокої почулися кроки, що, безсумнівно, наближалися до бібліотеки. Себастьян швидким рухом сховав пляшку з вином під стіл, а Луцій так само прудко згріб зі столешниці карти і накрив їх скатертиною. Тепер вони робили вигляд, що обговорюють важливі ділові питання.

Емері швиденько заскочила до бібліотеки. Її сукня була забризкана  грязюкою, волосся вибилося з-під хустки, але  дівчина, що завжди педантично стежила за своєю зовнішністю і не з'являлася перед очі своїх компаньйонів без зачіски та макіяжу, здавалося, не помічала того, що має не найкращий вигляд. Вона поклала на стіл перед ними свою корзину і  урочисто промовила:

 - Погляньте, кого я знайшла на болоті!

Себастьян обережно зазирнув досередини і побачив там велику зелену жабу, що дивилася на нього, як здалося магу, не дуже доброзичливо.

 - Емері, для якого саме заклинання тобі потрібне це земноводне? - поцікавився він. - Ти збираєшся когось лікувати від ангіни? Спішу запевнити - твердження про те, що хворому слід подихати на жабу, після чого вона помре, а людина відразу одужає - це лише забобон. Як і те, що коли взяти жаб'яче серце...

Жаба розлючено квакнула і вискочила з кошика, перевернувши келих з недопитим вином Луцію на нові штани. Той обурено скрикнув:

 - Емері, забери негайно це бридке створіння, поки воно тут усе не рознесло вщент!

- Що ви таке говорите! - Емері закотила очі під лоба. - Вибирайте слова, панове! Бо перед вами не хто інший, як принц Фридерік!

 Маги здивовано перезирнулися.

 - Емері, може, ти на сонці перегрілася? -  поцікавився Себастьян.

 - Або випадково вовчу ягоду скуштувала? - висловив припущення Луцій.

 - У травні, щоб ви хотіли знати, вовчі ягоди не дозрівають, - повчальним тоном промовила Емері. - І надворі зовсім не не спекотно. А щоб ви більше не вважали, що я з'їхала з глузду, зараз усе вам продемонструю!

Вона швиденько вийшла з кімнати і за кілька хвилин повернулася, несучи в руках свій знаменитий записник.

 - Ага, ось і воно, заклинання, яке знімає чари ундіни! - задоволено вигукнула вона.  Дівчина промовила магічні слова, і раптом на столі перед магами замість жаби з'явився огрядний парубійко у мисливському костюмі. Він не був такий, щоб дуже гарний на вроду, скоріше, навпаки - мав залисини на чолі,  великі, трохи вибалушені очі, тонкі губи і бундючний вираз обличчя.  Але Емері дивилася на нього з захватом.

 - Справжній принц! - вигукнула вона. - І він пообіцяв зі мною одружитися!

Принц, покректуючи, зліз зі стільниці та витер брудні чоботи об скатертину.

 - Куди це ти мене принесла? - запитав він Емері. - Що це за халупа?

 - Постривайте, пане, - обурено сказав Себастьян, - у гостях таким чином себе не поводять!

 - Я тобі не "пан", а "Ваша Величність"! - обурився Фридерік. - Ще раз таке почую - накажу кинути тебе до в'язниці!

 - Кому накажете? - насмішкувато спитав Луцій. - У вас немає ні слуг, ні варти, ні війська. На троні сидить ваша сестра, і всі вважають, що вас звірі роздерли, або ж ви потонули в болоті.

Фридерік так розлютився, що став увесь червоний.

 - Я їм усім покажу! - зарепетував він. - Піду на Ізабеллу війною!

Маги знову перезирнулися.

 - Емері, - сказав Себастьян, - ти не могла б забрати свого нареченого куди-небудь з моєї скромної халупи? Йому тут явно не місце. Ти ж у нас могутня чародійка, збудуй для нього палац, створи армію з пацюків чи там жаб - і  завойовуйте хоч цілий світ. Але, бажано, без нашої участі.

 Луцій згідно закивав головою.

 Втім, Емері такий "демарш" зовсім не засмутив.

 - Без вашої участі не вийде, - рішуче промовила вона. - Я, поки йшла додому з болота, то все гарненько обміркувала. Фридерік тимчасово поживе у твоєму, Луцію, замку. Він, хоч і страшенно занедбаний, усе ж більш підходяще місце для вінценосної особи...

 - Так не піде! - обурився Луцій. - Мене не спитали, а вже якогось квартиранта підселяють!

 - Ти поки що поживеш у Себастьяна, - продовжувала Емері, не звертаючи жодної уваги на невдоволений вигляд компаньйона. - Щоб не нервувати Його Величність своїми вибриками. І ви удвох займетеся важливою справою - наловите жаб і перетворите їх у військо, аби Фридерік зміг відвоювати свою половину королівства у підступної сестри!

 - Люба Емері, а хто у цей час буде займатися справами нашого агентства? - поцікавився Себастьян.

 - Ви ж і будете з Луцієм. Ну,  два-три дні піде на створення армії, а потім знов прийматимете клієнтів. Я ж буду зайнята, вибачте. Мені тут до весілля потрібно готуватися.

 - Перетворення жаб у вояків - це справа дуже нелегка і довготривала, - серйозно сказав Ян, наче й не помічаючи Луція, котрий відчайдушно кривився та махав руками, закликаючи його не погоджуватися. - Вона триватиме місяць, а скоріше -  навіть, два. Бо ж їх ще потрібно буде навчити битися. Так що ви на два-три дні не розраховуйте.

 - І все-таки вам варто поспішити. - втрутився Фридерік. - Якщо вам дороге ваше життя...

 - А ви, Ваша Величносте, мені, будь ласка, не погрожуйте, бо я також знаю безліч способів, за допомогою яких можна людину перетворити у жабу, або - більше того - у зелену муху!

 - Я не хочу більше залишатися під одним дахом із цими хамами! - звернувся Фридерік до своєї супутниці. - Ти казала про замок? Вези мене туди! У вас хоч кінь є?

 - Себастьяне, ми позичимо твого коня! -  гукнула Емері уже, коли вони виходили.