Учениця мага та Жаб'ячий король. Розділ 1

Учениця мага та Жаб'ячий король

Розділ 1

Хай живе королева або Емері збирається на бал

- І все-таки, - задумливо промовив Себастьян, зручно розташувавшись у своєму улюбленому кріслі-гойдалці та уважно розглядаючи запрошення на свято, яке йому щойно вручив королівський гонець, - І все-таки, даремно Ізабелла вирішила убити двох зайців - відсвяткувати одночасно Бельтайн та своє сходження на престол...

 - Не бачу нічого дивного, - сказала Емері. Вона саме наводила лад у бібліотеці - познімала з полиць численні старовинні фоліанти та змітала з них пил  мітелечкою з лебединого пір'я. - Навпаки, досить економне рішення.

 - Припустімо, кошти вона таки  заощадить, але люди вважатимуть її чаклункою. Бо що не говори, Вальпургієва ніч - то таки відьомське свято.

 - А вона хіба не чаклунка? - Емері раптом натрапила на якусь цікаву книгу,  і прибирання вмить було забуте. Діставши з кишені фартуха досить вже потертий і пошарпаний записничок, вона розкрила його й почала щось занотовувати, звіряючись із книгою.

 - Звичайно, ні. - Ян зневажливо похитав головою і підкинув запрошення в повітря. Воно легенько, наче. пташка, пурхнуло до стелі, а потім плавно опустилося на письмовий стіл - прямо до спеціальної бронзової підставки, у котрій  господар будинку зберігав різні папери, нотатки та документи.  - Що це ти вже знову записуєш у свою енциклопедію?

 - Знайшла одне дуже рідкісне замовляння - як зняти закляття, накладене ундіною!

 - І де ти бачила в наших краях хоч одну ундіну? Це така ж дивовижа в нинішні часи, як живий дракон! Краще поскладай уже книги на полиці, цей безлад діє мені на нерви...

Дівчина на мить відірвалася від свого заняття, щось прошепотіла, плеснула в долоні - і книги  піднялися з підлоги, та, шурхотячи сторінками, почали вишиковуватися на поличках.

 - До чого ж нудно жити у  наші часи, - зітхнула вона. - Драконів нема, ундін нема, і нової сукні, щоб іти на коронацію, у мене також нема...

 - То начаклуй собі сукню, у чому проблема!

 - У тому, любий Яне, що  я на минулий Самайн послухалась тебе і начаклувала сукню, і то було справді шикарне вбрання! Всі дівчата нашої округи готові були собі лікті кусати від заздрощів. А що сталося потім, ти пам'ятаєш?

Ян прикрив очі і було незрозуміло, чи справді він задрімав, чи тільки прикинувся сплячим.

 - А потім,  - підвищила голос Емері, - щось пішло не так... чи то якась магнітна буря на Сонці розгулялася, чи та відьмочка Елен вирішила мені за щось помститися, але чари мої дали збій, і  в самий розпал свята я залишилася  в негліже!

 - Подумаєш, - відповів Ян, - зате ти відразу опинилася в центрі усіх світських новин. І плюс половина місцевих молодиків була того вечора біля твоїх ніг. Сам син бургомістра віддав тобі свій плащ. Це був фурор! І  справи нашого шлюбного агентства відразу пішли вгору, бо сюди ринуло безліч кавалерів, що мріяли познайомитися із тобою... ну, ми вже їх акуратненько спроваджували іншим панянкам, які бажали знайти собі пару. Бо ти ж у нас, мила Емері, на дрібнички не розмінюєшся...

 - Так, вона чекає не інакше, як принца на білому коні, - пролунав від вікна хрипкий голос, більше схожий на каркання.

Себастьян та його учениця дружно повернули голови праворуч. На підвіконня сів чорний ворон, який відразу ж зіскочив на підлогу та перетворився у їхнього колишнього ворога, а з недавніх пір друга і ділового партнера Луція. Він обтрусив своє франтувате вбрання та вмостився у кріслі навпроти Себастьяна.

 - Ввічливі люди спершу вітаються, а вже потім говорять різні дурниці, - невдоволено промовила Емері.

 - Гарні господині пригощають своїх гостей, а не дивляться на них вовком, - парирував Луцій.

Дівчина зміряла його зневажливим поглядом, не поспішаючи обтрусила сукню від книжкового пилу та вийшла з кімнати.

 - Ну що, друже Луцію, які нові чутки ти приніс? - спитав Себастьян.

 - Та так, нічого цікавого. Ти, певно, і без мене все знаєш. Запрошення на коронацію отримав?

Ян кивнув головою.

 - А що з тим зниклим королевичем? Не знайшовся ще?

 - Та де там, мабуть, і не відшукається. Вже минуло два тижні від того дня, як він поїхав на полювання, погнався за оленем, і  почет загубив його з поля зору.  Мабуть, бідолаху уже давно дикі звірі розірвали, або розбійники зарізали...

 - А може, й не розбійники...

- А хто ж дізнається... Подейкують, що у цьому замішана його сестра. Адже старий король так любив обох дітей, що заповів після смерті розділити своє королівство навпіл, щоб кожен із них став правителем власної держави. А тепер, після зникнення брата, у Ізабелли відпала потреба ділитися, адже вона буде єдиною правителькою всього королівства!

У цей час до бібліотеки повернулася Емері з тацею, на якій були пляшка вина та дещо з їжі. Вона брязнула своєю ношею на столик, що стояв перед магами.

 - Де зберуться  хоча б двоє чоловіків, там неодмінно почнеться балачка про політику, - пробурмотіла вона.

 - Емері, сонце, ти чому сьогодні не в гуморі? -  поцікавився Луцій, відкорковуючи вино.

 - Мені немає в чому піти на коронацію, - Емері підійшла до дзеркала, що висіло на стіні поблизу входу і критично почала вивчати своє відображення. - Я взагалі тут у вас, наче бідна родичка. Тримаєте мене за прислугу... Працюю тут на вас день і ніч...

Вона  так увійшла в роль, що на очах заблищали сльози.

 - Ой, у тебе такий скупий господар, - пожалів її Луцій.

Ян кинув на нього скептичний погляд.

 - Луцію, але ж ти не такий, - промовила Емері. - Ти надзвичайно щедра людина, я знаю!

 - Ну так, - потішено кивнув Луцій. - Ти маєш рацію, звісно. Хочеш, я куплю тобі красиву сукню?

 - Почекайте, - втрутився Себастьян. - Емері, з чого ти взяла, що я відмовився дати тобі гроші на вбрання? Ось, тримай, піди до кравчині і хай вона пошиє саме таку сукню, яку ти бажаєш!