19. Замість епілогу

Час минав, летів швидко-швидко, як буває, коли ти зайнятий улюбленою справою. А ще — коли ти закоханий… Так, у Артема з Катею все склалося. Поступово після першої “цукерково-букетної” фази стосунків вони перейшли до іншої — а саме, замислилися про життя під одним дахом. Дійсно, навіщо Каті платити такі великі гроші за оренду житла, якщо в Артема є своя власна, хай і невелика, квартира. Отож напередодні нового 2021 року відбулася епохальна подія в житті двох письменників - початківців — вони, окрім співавторів, стали ще й співмешканцями. І навіть вирішили, коли закінчиться цей високосний рік, подати заяву до РАЦСу. 

Катя якраз пакувала речі для остаточного переїзду, коли задзвонив її мобільний. Узявши телефон, вона поглянула на екран. “Оля ( Аманда)” — висвітилося ім’я зі списку контактів. Так, з Амандою вони друзями не стали, проте час від часу спілкувалися, обговорюючи новини на сайті. Правда, Аманда в основному хвалилася  своїми рейтингами та тим, який успіх мають її книги, що їх вона писала на конкурси. Дівчина вирішила подати на розгляд журі  цілих чотири романи, в надії, що, може, хоч один із них здобуде призове місце. І тепер гарувала день і ніч, в поті чола викладаючи щоденні оновлення. 

Катя спостерігала за нею з деяким острахом. Сама вона так не вміла, писала потихеньку свій роман, а вечорами, коли Артем приходив з роботи, вони зачитували один одному особливо вдалі місця з нових розділів своїх творів та сперечалися щодо правильного вживання того чи іншого слова. Частенько ці суперечки закінчувалися сценами, про які не можна було писати у їхніх книгах. Бо ж  позначку 18+ вони на них не поставили…

А іноді вони не творили, а просто валялися на ліжку поряд із рудим пухнастим котом та дивилися романтичні комедії. Так що, можна сказати, рік, що минав, приніс їм обом більше хорошого, аніж поганого.

 — Алло! — Катя  зручніше всілася в кріслі, бо знала — розмова з Амандою загрожувала затягнутися надовго. Але цього разу Оля багато не  говорила. Вона тільки поцікавилася, чи будуть Катя з Артемом на новорічній вечірці, яку Writer  організовував у їхньому місті для своїх авторів.

 — Та, мабуть, підемо, — відповіла Катя, яка, чесно кажучи, зовсім забула про цю вечірку, оголошення про котру з’явилося на сайті ще минулими вихідними.

 — Приходьте обов’язково! — Аманда затараторила так швидко й голосно, що Катерині навіть довелося відсунути слухавку подалі від вуха. — У мене для вас така новина — ви обоє впадете! Це щось неймовірне!

 — Ну раз така справа, тоді доведеться йти, — засміялася Катя. Хоча, знаючи свою нову знайому, вона б не здивувалася, коли та неймовірна новина виявилася чимось на кшталт придбання нової сукні чи  якогось розгорнутого коментаря від читача її конкурсного роману.

***

Проте новина Аманди виявилася зовсім іншого пошибу. Вона звалася Андрієм, мала вигляд трохи підтоптаного життям чолов’яги років сорока і сиділа за сусіднім столиком, жваво розмовляючи з якимись своїми знайомими та налягаючи на безкоштовну випивку.

 — Андрій Князев повернувся! — очі Аманди блищали, а голос збуджено переривався. І вся її пишна врода, затягнена в темно-зелену вечірню сукню з паєтками, так і ходила ходуном від захвату. 

 — Ага, зрозуміло, — Катя вперше побачила Андрія вживу, і він її особливо не вразив. Щоправда, відомий письменник, який написав 77 романів, а зараз в поті чола працював над сімдесят восьмим, не вразив її  ще й раніше — під час їхньої телефонної розмови, яка стосувалася купівлі авторських прав на “Бандита”. Хоча, варто зазначити, гроші Князев  їй перевів, не обдурив. Тому тепер книги належали йому, але Катя особливо за ними й не жалкувала.

 — Що тобі зрозуміло, ти ще ж до кінця не дослухала! — обурилася Аманда. — Зараз я відкрию вам величезну таємницю, тільки нікому ні слова…

Вона зробила театральну паузу і обвела  уважним поглядом яскраво нафарбованих очей обох своїх співрозмовників — спершу Катю, а потім Артема, що незворушно цідив через соломинку коктейль, роздивляючись усіх присутніх на вечірці та спробуючи відгадати, хто саме з відомих йому під псевдонімами авторів сидить за столиками, наминаючи дармові наїдки та жваво спілкуючись між собою.

 — Андрій повернувся з Голівуду, де виконував дуже важливу місію! — скоромовкою проговорила Аманда. — Він писав сценарій для серіалу, який претендуватиме на “Оскар”!

 — Ти щось плутаєш, — зауважив Артем, відкушуючи шматочок від бутерброда з червоною ікрою. — В церемонії нагородження “Оскара” немає номінації серіалів…

 — Ну тоді “Еммі”, чи щось таке, яка вам різниця! — махнула на нього рукою Аманда. — Це не має жодного значення, а справді  важливо ось що! Він розпочинає писати новий роман, з крутою рекламною підтримкою від сайту. Реклама буде скрізь — на банерах, в метро, по телевізору — і там рекламуватимуть цю книгу! Не кажучи вже про Гугл, Фейсбук та Інстаграм!

 — Подумати тільки, — Катя похитала головою, вдавши, що глибоко вражена. Якщо чесно, то новина про книгу Князева її зовсім не цікавила, проте й ображати Аманду неувагою не хотілося. Було видно, що це для неї дуже важливо.

 — А ти яким боком до тієї книги? — дещо прямолінійно поцікавився Артем. Катя під столом легенько наступила йому на ногу — мовляв, не треба, вона ж образиться.

Проте Аманда, здається, тільки й очікувала на таке запитання. Вона торжествуюче посміхнулася:

 — Я маю до цієї книги безпосереднє відношення, мої дорогенькі! Бо я буду співавтором Андрія! Уявіть собі — для цієї книги адміністрація проводила справжній відбір  співавторок. Нам влаштували такий нехілий кастинг! Змушували писати уривки, розповідати про власні прийоми приваблення читачів,  проходити різні тести. Але остаточний вибір був за Андрієм! І він  обрав мене! Тепер я також зірка! 

 — Вітаю, — сказала Катя, — це дійсно круто! 

 — Так, я дуже хвилююся, правда... — Аманда зробила ковток зі свого келиха з шампанським. — Але тепер Андрій вже від мене нікуди не подінеться! Ми будемо писати книгу про кохання, він — від імені героя, а я — від імені героїні. І в процесі написання я маю дати йому зрозуміти, що саме я призначена йому долею. Ми — істинна пара, як і наші герої!