4. (не)Ідеальний роман

До написання  свого першого твору Артем вирішив підійти серйозно, навіть по-науковому. Ну так, недарма ж він був спеціалістом з маркетингу і міг продати навіть жменю торішнього снігу ескімосові. Подумки подякувавши своєму шефу, котрий постійно змушував підлеглих проходити різні он-лайн курси та тренінги з рекламної справи й підвищення ефективності продаж, він вирішив перш за все вивчити ринок, точніше, ті книги сайту, які користувалися найбільшою популярністю у читачів. 

Відкривши розділ “топи”, хлопець заходився з ручкою та блокнотом в руках виписувати особливості  творів, які мали найбільше “зірочок” та під котрими вдячні читачі залишали море коментарів. Робота тривала досить довго, але ще й через те, що часом він захоплювався читанням коментарів, реготав над особливо вдалими “перлами”, а також занотовував для себе ті  з них, які найбільше його вразили. Адже спілкуватися з читачами він теж планував, тому хотів бути у всеозброєнні. Бо тут його спитають  про щось — а він не знатиме, як реагувати. У топових авторів же на все були готові відповіді.

“Коли вони взагалі встигають писати книги? — дивувався Артем, підписавшись на найбільш популярних письменників у Фейсбуці та Інстаграм і спостерігаючи за тим, як натхненно вони строчать пости, “просуваючи” власні шедеври.  — Може, як той Наполеон, сплять всього 2-3 години на добу?”

***

Дослідження тривало цілий день ( добре, що це була субота, і на роботу йти не потрібно). Уже ввечері Артем знову перечитав свої нотатки і залишився задоволеним. Колись, ставши відомим письменником, він на основі цих спостережень обов’язково напише книгу у жанрі “нон-фікшн”, і продаватиме її за шалені гроші. Так і буде, бо ж бажаючих створити власний роман хоч греблю гати, але насправді усі ці люди мають вельми приблизне уявлення про те, як це зробити. Отож він і навчить їх. Може, буде їздити по всьому світу і читати лекції з розряду “Як написати ідеальний роман”...

Саме так він, не страждаючи від зайвої скромності, і вирішив назвати свою першу книгу. Адже це правда — він вивів формулу ідеального роману, який об’єднає у собі всі сильні сторони бестселлерів самвидаву.

Артем задоволено потер долоні, а потім ще раз поглянув на головну сторінку сайту Writer. Йому в очі кинулося, що багато авторів люблять додавати до назв своїх книг частку “не” — і обов’язково в дужках. З чим це було пов’язано, романіст-початківець гадки не мав. Але вирішив, що, видно, це якийсь модний тренд. Ну, знаєте, як ходити вулицями у підкачаних на литках штанях навіть у лютий мороз — некрасиво, непрактично, та й просто холодно. Але всі так ходять! 

Тому він і собі втулив цю частку до назви книги, внаслідок чого вона стала гордо іменуватися (не)Ідеальний роман.

У блокноті з’явилася перша галочка — таким чином Артем відзначав свої вдалі ідеї, які — на його думку — неодмінно принесуть  великі дивіденди.

***

“Що ж, поїхали далі… Що там у нас? “У творі є…”

З тегами теж особливих проблем не виникло, бо в нього був цілий список найбільш популярних. Залишалося вибрати  із них три… шкода, що більше не можна.  

Так… потрібно неодмінно взяти тег “владний герой” — на це словосполучення читачки “клюють”, наче рибки на жирного черв’ячка. А в його книзі такий герой буде не один! 

Далі — “істинна пара”. Що це насправді означало, Артем уявляв вельми приблизно. Проте вже встиг помітити, що цей тег був присутній у більшості популярних на сайті книг, тож поставимо й його, а там по ходу вже розберемося, що це за пара і наскільки вона “істинна”.

І третій — немов той контрольний у голову — “від ненависті до кохання”. Коли він читатиме свої лекції для майбутніх письменників, то спеціально одну з них присвятить читачкам-мазохісткам, котрі люблять, щоб на початку книги головні герої мало не вбивали один одного ненавистю і презирством, зате наприкінці воркували, як голуб’ята. Ну, зі смаками споживачів сперечатися не варто…

Із жанрами він теж швидко визначився — поставив найпопулярніші на порталі — “любовний роман” та “фентезі”. Змайстрував у фотошопі обкладинку, на якій  білява героїня пристрасно тулилася до м’язистого красеня-мачо. Відхилився назад, подивився критичним поглядом, немов художник на картину —  і додав ще трохи блискіток.

Так, те що треба! 

І особливо йому сподобалася анотація. Тут довелося помізкувати, щоб з перших слів захопити читача та заінтригувати читати далі. Але результатом своєї праці Артем залишився задоволеним. 

“Вона: — Я письменниця у сьомому поколінні. Змалечку йшла до своєї мети — стати Обраною і заробляти шалені гроші. Для цього не полінувалася перечитати сотні книг інших авторів, аби відшукати секретний код ̶А̶п̶о̶к̶а̶л̶і̶п̶с̶и̶с̶у̶ Бестселлера. Чи вдасться мені досягти успіху? Чи мене закидають гнилими помідорами розлючені читачі?  Він: — Усе моє життя було присвячено одній-єдиній жінці. Але вона підло зрадила мене, розбила усі мої надії. Тепер я прагну помсти! І нехай тремтить кожна письменниця, котра трапиться на моєму шляху…”

Артем показав сам собі великого пальця і  натиснув на кнопку “додати текст”...