Глава 10 Фльор. "Кудлатий"

Щойно Фльор пробудилась, відчула як у неї тріщить голова. А ще голод. Свідомістю поповзла навала “чужих” спогадів, шматки емоцій та облич. Дівчина сіла на ліжку.

“З моменту мого термінового візиту до Лотті опісля пар, після смерті того “пацана” на потоці й.. до сьогоднішнього ранку схоже пройшло чимало. Це жахає!!! “ - спало їй на думку.

Синьоока вибралася з постелі. Поглянула на спальну одежу.

“Піжама… ну хоч вона на місці після Шерон.”

Босоніж попрямувала на кухню.

Поставила на вогонь мідну джезву. Насипала у середину мелені кавові зерна та дрібку цукру. Залила окріпом й довелось зачекати.

Позіхнула…

               й так і застигла з округленими устами, зауваживши на кухонному столику клапоть паперу із слідом помади.

Фльор в ту ж мить підійшла ближче - роздивляючись.

Це навіть був не слід, а радше відтиск. Такий зберіг форму губ і навіть передав їх виразний контур й повноту.

Синьоока зависла, міркуючи.

“Блідо-рожевий ..у мене є такий відтінок. Так це ж моя!” - проговорила дівча в слух.

…..КАВА!!!!

Фльор миттю кинулась до плити.

-Уффф… встигла!! - мовила вона до себе відчайдушно тримаючи у руці довге руків’я мідної посудини.

Кава дійшла до кипіння й піднялась практично до країв джезви, бракувало зовсім трішки. 

Наповнила горня напоєм. Його верхній шар затягнула густа піна.

Зробила ковток…

“Мм..як же я за цим скучила, Божественно!” - подумала дівча.

Узяла до рук винуватця форс-мажору складеного кінцями усередину й “скріпленого поцілунком” .

На ньому швидким, розмашистим почерком була виведена заголовна літера “Ф” із хвостиком униз, в стилі письма Шерон.

Фльор пробіглась рядками тексту:

“Сьогодні маєш зустріч із де’Врісом. О третій у дворі кампусу.

Я про все потурбувалась. Тебе очікуватиме Лотте.

Вам усього-то потрібно поспілкуватись із хлопцем збуваючим таблетки.

Де’Вріси й твоя “строката” компанія друзів - вкурсі. 

Фармацевт знав пацана, що відкинувся від передозу у вас на потоці - Джуліана.

Усе з’ясуй.

Не налажай!

Доречі, якщо спасуєш перед хамством Даана, - тобі капець ! Реально!!

А..іще, на рахунок Рудої. На неї поклав око Тім.

Допоможи їй..хоча, краще не заваджай! - Я розберусь!

                                                  Твоя (с)Шерон.”  

Фльор поглянула на дисплей мобільного.

13.42.

Пора.

“Таааак…пригадую Смітт щось розповідав, що хлопець помер від передозування. Але при чому тут ми? Що Шерон їм уже наплела…?” - подумала синьоока.

Допила каву та сполоснувши горня бігом метнулась у кімнату.

Надягла білизну. Вскочила у джинси. Очима нишпорила у пошуку волошкового светра.

“Шерон і вирішення моїх проблем - дивне поєднання, хоч вона й заперечує” - спало Фльор на думку.   

-Ось він.

В руку також вхопила гірчичні шкарпетки. Натягнула одну, а іншу - уже в коридорі.

Зашнурувала черевики-оксфорди.

Спускаючись сходинковою кліткою униз, мов легкоатлет, перескочила нижню сходинку поверху. Уже вибігаючи із під’їзду, занурилась у тепле пальто й обкрутила його комір шарфом.

***

 Фльор стояла у дворі кампусу. Циферблат її мобільного показував 14.48. Тому, вона ще мала вдосталь часу до приходу цього де’Вріса. Знати б ще, як він виглядає.

 Дівчина очікувала біля розлогого дерева, золотаво-червоне листя якого відтіняло такого ж кольору сонце. Ось іще один червоногарячий лист відірвався від гілки й впав поряд. Фльор взяла його у руки розглядаючи.

Пальці, що визирали з обрізаних рукавичок намацали його відірвану від стебла частину. Вона була гладкою на дотик, хоча день видався прохолодним й дотик мабуть був менш чуттєвим. Листкову пластину пронизувало мереживо жилок, Фльор спало на думку, що вони схожі на артерії. Ці пучки сполучались разом у сітку, що розходилась у три боки.

“Щось на зразок листя клена. Він застиг у часовому проміжку ставши із живого-зеленого помаранчево-червоним”, - подумала Мрійниця.

-Не знав що ти романтик. Це для мене ? - Почула раптово Фльор чоловічий голос поряд, - коли вперше тебе побачив відразу ж подумав - кремінь. Вчора лише впевнився у цьому. Привіт Фльор.