Глава 9. Шерон. “План”.

Емма постукала закріпленим на клепалі кільцем у двері, сповістивши про наше прибуття.

Де’Вріси за помірну платню орендували на околиці міста невеликий цегляний будинок з привабливим екстер’єром.

-Восьма нуль три, - зауважив Тім.

-Встигаємо, - процідила Емма, - домовлялись же на восьму. Де’Вріси повинні уже повернутись.

-Так, у вітальні увімкнули світло. - Помітила я.

За мить, вхідні двері відчинились назустріч і Агнесс окинула нас привітним поглядом.

-Хто бажає вишневого кексу проходьте всередину!

-Я б від шматка не відмовився, - пробасив Тім, протискаючись повз Несс у дім.

Емма на порозі привітно обійняла хазяйку. Я помітила, як у Лотті засіпалось око. 

-Тебе таким не проймеш, так? - шепочучи рудій, зіронізувала я.

-Бррррр..

Я стрималась, щоб не зареготати. Довелось закрити долонею обличчя, щоб глумитись тихим смішком.

-Ви ще довго надворі стоятимете? - поцікавилась Агнесс. 

Раптово вона зіщурила погляд й протягнула, - Якось не особливо турбує, що пищать у мене під каблу…

…ком.

Враз Несс роздавила  жука заповзаючого на поріг й усміхнулась, якоюсь хижою посмішкою. У мене склалось враження, що усі її зуби сформовані виключно для поїдання м’яса. Сирим. 

-Заходьте у середину! Я ж не кусаюсь!

Засумнівавшись я переглянулась з Лотті. Руда знизала плечима. Зайшли у дім.

У вітальні стояло багато коробок підписаних маркером, мабуть із запакованими речами.

“Де’Вріси ще не розпакувались. Не здивуюсь, якщо Несс подобається гратися з коробками.”

-Проходьте на кухню. Брат там. Я спекла вишневий пиріг. Можливо, навіть їстівний. - Пролунало з ванної кімнати, перш ніж почувся шум води з крану.

Емма зняла кремовий піджак на вішак й закотивши білосніжні рукави сорочки до ліктів, попрямувала на запах випічки. Тім із запакованим для гостей подарунком зволікав. За мить, Лотті узяла його під руку, прямуючи слідом. Руда почала травити якийсь непристойний анекдот. Хлопець зашарівся.

“А з них вийшла б непогана пара, якби тільки... Хм. Я за неї візьмуся Фльор, схоже твоїх ботанських навиків не достатньо”. 

Двері сусідньої кімнати були привідкритими. Хоча світло було вимкненим, усе ж через шпарину я одразу помітила пануючий там ідеальний порядок.

Сорочки на вішалці розташовувались виключно за кольорами - від світлих до більш темних, біля відчинених віконних гардин кріпились взуттєві полиці з охайно розміщеним взуттям, а декілька креслярських полотен виглядали із картонних футлярів, скріплених резинкою. Побачене разюче контрастувало з хаосом, який зустрів на вході. Це дивувало. Я замислилась.

-Фльор! Давай хутчіш! - гукнула мене Лотте.

 Зайшла на кухню.

Емма з Тімом вручали де’Врісам невеликий сувенір від нас.

-Ми довго міркували, щоб б вам подарувати не кидаючись,як то кажуть - грошима у воду, й таки знайшли запоруку успіху! Ось вона! - прорікла староста  передаючи хазяям пакунок.

-Привіт Фло, - мовив Даан. Між тим, його сірі очі пильно вивчали мої.

“Швидше вдумливий ніж мякий”- подумала я.

Агнесс спритно розшнурувала пакувальні стрічки.

- Мм…Кломпи, класс!!! - здивувалась, радіючи вона. - Яка користь від дерев’яних черевичків, якщо не приміриш їх на нозі?!

Несс розшнурувала свої ботильйони, перевзуваючись у кломпи. 

Даан споглядаючи сестру усміхнувся.

-А тепер відведи руку в бік у жесті “патриціїв” з розкритою долонею..я б доповнив “образ” тогою. Тепер Несс здатна вертіти світ на великому пальці.

-Ахах! - процідила Агнесс,- ..дуже дотепно!

За пів години вечірні сутінки повністю огорнули дім. Даан з Тімом розпалили камін. Ми сиділи навколо багаття.

-Що трапилось з тим хлопцем у вас на потоці? Він загинув від наркотиків? - запитала Несс.

-Нам мало що відомо, - Емма сидячи на підлозі підібрала ноги під себе. - Джуліан відвідував разом з нами Психофізіологію, ще декілька разів бачила його поряд із кабінетом містера Лукаса. Мабуть, він виконував якесь доручення викладача. В усякому разі відпочивати з нами він ніде не ходив, тримався усамітнено. От і все. Хіба що… Лотті більше розповість. - Я зауважила, як Джуліан підходив до тебе Лотте, тоді після пар. Пригадуєш?

Даан підкинув поліно в камінну топку. Дерево тут же огорнули жовтогарячі язики полум’я.   

-Тижнів три тому..так, він підходив як заняття завершились. Запитав, чи можу я роздобути… дещо. Я ж відмовила. - пригадала вона.

-Що саме… ? - різко втрутилась я.

-Ну давайте поговоримо про щось веселіше! - спробувала відійти від теми Лотті, - це ж уже не рівень Кофешопів, те що він шукав. Покрутіше “Балтійського  чаю” із горілки з кокаїном, щось синтетичне, нова шняга на зразок Рідкого екстазі. Сильніша. Я лише чула про цю річ.