Глава 6. Фльор. “Новина”

   Фльор відкрила шафу. Гардероб тут оновлювався не часто й усе зазвичай було на своїх місцях… аж до сьогодні. Обрані на навчальний день речі просто зникли. Брюнетка спантеличено оглядала ще і ще раз вміст шафи, проте вельветових брюк з кишенями, улюбленої біло-синьої футболки та милого оку помаранчевого кардигана на ґудзики, як не було.

   Врешті, завершивши воювати з вмістом шафи, дівчина оцінила “фронт” навколо. Поглядом зустріла прямокутний згорток глянцево-чорного паперу замотаного червоною стрічкою. Лице Фльор набуло О-подібного вигляду, а ліва брова поповзла угору.

  -Не пам’ятаю щоб я тут це залишала. - Промовила вона уголос, самозаспокоюючись й беручи пакунок у руки.

   Щойно розмотавши стрічку, дівчина натрапила на яскраво-червону мініатюрну сукню, такого ж кольору сумку-клатч, кремово-білі ботильйони та шарф. До “обновлення” додавалась, мабуть “пояснювальна записка” на половинному аркуші паперу, написана від руки:

   “Привіт Мала, в якому ж лайні ти ходиш…я просто вжахнулась коли побачила. Ну добре, розважаєшся так й друзів таких маєш - твої справи, але одягати це на себе  - вже ні в які рамки не лізе! Не псуй мій імідж! Я працюю для Нас, і як мені це робити в таких умовах ?! Тебе треба терміново рятувати. Ти ж вкурсі, що порятунок від утоплення діло рук самих тонучих, так? Тому, іншого виходу як перенаправити на цільові потреби частину твоїх грошенят не знайшла. Доречі, свої антикварні пожиточки більше не шукай - вони на смітнику. Безпритульні відмовились носити мотлох старший за їхніх предків.

   P.s.Не дуйся! Будуть морщинки, а вони тобі не до лиця! Спершу ти працюєш на імідж, а потім - він на тебе.”

   Фльор була не в собі від люті. Як “це” можна було проміняти на улюблену футболку, бомбезні брюки, ще й викинути, мабуть, половину її заощаджень???

   -Цільові потреби… - безумствувала Фльор. - Як би не так!

   “Потрібно заспокоїтись, Фло, тримай себе в руках. Глибокий вдих-видих. Спокійно-о-о-о-о. Якщо це новий спосіб Шер перетягнути “покривало” управління тілом на свою сторону, то це щось нове!”

   Втім, дівчина починала розуміти, що метод на диво дієвий. Уста Фльор зійшлись у лінію. 

   Трохи заспокоївшись і явно запізнюючись на першу пару, вона “з принципу” вскочила у кросівки, підкресливши свій стиль чорними легінсами та спортивною курткою.

   Вибігла з дому. У телефоні натисла виклик Лотті. Без відповіді.

   Чверть пари з психології особистості у місіс Амбер Фльор все ж пропустила. Не врятувало й те, що летіла до університету як навіжена. Рубен і Тім сиділи поряд з вхідними дверима аудиторії. Вони ані трохи не здивувались та коротко кивнули у відповідь на підняту у привітному жесті долоню Фло. Брюнетка, минаючи пильного викладача, прямувала до другої парти з кінця. Тут вони з Лотті зазвичай сиділи на парах місіс Амбер Беккер, проте руда схоже теж запізнювалась, й Фльор дістала конспект.

   Заповнюючи нашвидкоруч сторінку за сторінкою, Фло натрапила на вкладену вирізку статті з друкованого видання “Trouw”. Швидко переглянула її очима. Мова йшла про виставку робіт Мондріана, що відбудеться за три доби. Дівчина знала, що не є цінителем авангардних робіт в геометричному стилі, однак факт, що Шерон ненав’язливо намагається її туди затягнути - беззаперечний.

   -Ну що ж, якщо ти справді цього хочеш, я відвідаю її. - Пошепки промовила дівчина сама до себе.

   -Якщо ви за свою подругу, або ж мою слідуючу лекцію, то я за! - практично над головою пролунав голос місіс Амбер.

   Дівчина почервоніла, проте швидко знайшлась:

   -Я…я саме про це подумала.

   Погляд викладача та студентки зустрілись. Впевнені, сірі як поверхня Меркурію очі, оправлені охайною оправою окуляр та сніжними, хвилястими пасмами пропалювали відверті, волошкові очі Фльор.

  Не витримавши візуальної атаки дівчина опустила голову. Охайна жінка бальзаківського віку знову поринула у лекційний матеріал, а дівчина у конспект.

   “Схоже, ми з нею поладимо.”

   Наступної пари у дівчини не було. До методології, яка за розкладом через дві години, ще був час. Фльор вирішила проявити плівку фотооб’єктиву.

   Шерон полюбляла час від часу залишати щось зі своїх походеньок. - Напевно, з метою наглядності, - небезпідставно вирішила мрійниця.

   Буквально за півгодини вона переглядала вироблені фото за кавою у “Шталлес”.

   “Євромаст. І як цю “пропажу” туди занесло?”

   - А це ще хто? - здивувалась Фльор, розглядаючи себе з цигаркою в руці в обіймах незнайомця.

   Відклала у сторону нарізаний долями апельсин й відсунула горня з кавою.

   Переглянула ще декілька фото. Виявила себе у когось за спиною на двоколісному залізному коні, що нісся нічною вулицею. Пошкодувала, що сигарет Шерон зараз немає поряд.

   “Наскільки ж ми різні”.

   Опісля пар, на завершення навчального дня, їх невелику группу несподівано зібрали у приймальні деканату.

   -Ти знаєш що трапилось? - йдучи коридором, запитала Фльор у Емми.