Глава 5. Фльор. “Парадокс”

    Буденність знову повернулась до звичного життєвого ритму: ранковий спринт, червона лінія метро, пари, кафе “Шталлес”, знову метро, вхідні двері квартири, монотонне готування завдань на пари, “вилазки” з Лотте у місто.

       Звичний шаблон, який порушувався з періодичністю у вихідні.

    Ранок суботи. Він видався приємним й оригінальним. Щойно вийшовши з квартири Фльор увімкнула музичний програвач, й мелодія “лаундж” треку приємно полилась у свідомість. Як на зло розв’язались шнурівки на взутті. Синьоока нахилилась виправити прикрий “недолік”, проте миттю відчула щойно поставлений синець. Дівчина лишень встигла промовити “Ауч” і торкнутись знівеченої руки, як у коридор, услід за доречно відчиненими дверима випливла місіс Вестерхольт.

   Вона миттю нагородила навалою “компліментів”. Мрійниця була надто зайнята, щоб вислуховувати крик душі “Птеродактиля літнього віку”, однак краєм вуха все ж вловила уривки фраз на зразок: “наркоманка”, “глуха свиня”, “поведена на музиці” й “прибита горем психопатка”. Усе це в сукупності компенсувало Фльор оббитий лікоть й дівчина, заручившись хорошим настроєм вийшла на вулицю.

    На ходу натисла у слухавці кнопку автонабору. Лотте не забарилась із відповіддю.

    - Хальо.

    -“Фоксі?” - уточнила Фльор, впевнюючись у правильності встановленого вчора набору.

    -Так, я, - пролунав у відповідь дзвінкий голос рудої.

    -Не складеш компанію на ринку?

    -Можу. Мені все одно потрібні борошно, яйця, нуга та банановий сироп на млинці із шоколадом.

    -Мм…Фльор облизнулась у слухавку. Її реакцію швидко вловила й Лотте.

    -Ти ж пам’ятаєш, наскільки вони у мене апетитні, ніжні, з тонкою скоринкою…

    -Якщо хотіла мене заінтригувати, я вся твоя, - усміхнулась Фльор.

  -Можеш особливо не облизуватися! Запропонувала б щось….навзайми… для початку. - Солодко спокушала Лотті із слухавки, хоча…якщо ти моя вся, - уточнила вона.

   -Від голови до п’ят, - ні на секунду не сумніваючись, стримуючи сміх, прошепотіла Фло.

   -Окей! Тоді я візьму серце, у мене ж “специфічні” гастрономічні смаки. Виходжу! - випалила Лотте.

   -Побачимось! - Фльор перевела дотиком дзвінок у відбій. 

                                                                                   ***

    Уже за пів години Фльор з Лотте нишпорили ринковими крамницями. Привітні та не зовсім, продавці борошна, прянощів та сиру дивувались спробам рудої забіяки внести корективи у звичний та охайний порядок розташування товарів на вітринах. Запропонований “хаос”, який миттю з’являвся після шалено швидких оглядин та перестановок, подобався виключно Лотте. Щоправда, її це абсолютно не хвилювало. Навпаки, вона завжди діяла в інтересах “більшості”, навіть якщо “більшість” включала лише її думку.

    -Як тобі цей сироп?…А цей? А он той?! -руда “літала” від вітрини до вітрини. Згодом, Фльор відчула що паморочиться голова.

    -Спробуй на смак!!!

   Марно намагаючись втихомирити цей «ходячий вир емоцій», дівчина нашвидкоруч розставляла назад усі взяті “взайми” зразки “хорошого, добротного й класного!” - як висловлювалась Лотте, й швидко розраховувалась за “ось ту офігенно шикарну”, “відпадну штуку” й “oo….la passion!!!”  

    Придбавши усе, врешті увага Лотті переметнулась на іншу, віддалену, проте не менш приємну тему.

    -Ти знаєш? Томас з’їхав від рідних на квартиру й у четвер нас очікує Шалена Гулянка!!! Емма й Тім уже все організували…ми “обмиємо” його квартиру по самі стіни Фло, ти повинна бути там!!! Це буде грандіо….

    Лотте раптом помітила, що Фльор абсолютно її не слухає, й витає деінде, але ствердно не тут.

    Округлила очі від подиву й помахала долонею Фльор перед обличчям.

    -Ти тут?

    Жодної реакції не послідувало й вона миттю вдалась до кардинальних методів: узявши поряд з прилавку два великих червоних яблука, по одному у кожну долоню, Лотте влаштувала іспанські пристрасті перед очима замріяної подруги. Червоні об’єкти то наближались до зіниць Фльор, то віддаляючись описували акробатичні дуги, й зрештою, здійснили “висадку” у неї на голові.

   -Ми викрадемо твій мозок й вживемо у нього генетичний імплант професора Лукаса, якщо ти негайно не повернешся на Землю!!! - гіпнотизуючи ворожила Лотте.

    Схоже подіяло, й хвилини за дві-три брюнетка знову “повернулась”.

   -Я…я щось задумалась, - виправдалась Фльор коротко.

   “Ці відчуття. Незвично. Звідки вони у мене? Немов шерстяна ковдра торкається ніг…й цей дотик руки, чоловічої руки…чому мої губи палають?”

    Дівчина не могла дати пояснення тому, що відбувалось.

   -Омм…ти знову почала марити?! Коли ти ось так, безповоротно втрачаєш пильність - я просто Божеволію!!! Окей? Та що це з тобою Фло?! - жваво та схвильовано побивалась подруга. - Останнім часом усе частіше й частіше. Що за маячня?!

   -Зі мною все гаразд, це я …так. Не звертай уваги Лотті! Сама собі дивуюсь, - переконувала Фльор швидше себе.