Дзвінок з минулого

Повернувшись пізно увечері з офісу, Кай Вестон аж ніяк не очікував отримати дзвінок із минулого. Він був упевнений, що після того, як залишив військову службу, більше ніколи до неї не повернеться. Але ні — служба сама знайшла його саме тоді, коли він найменше цього чекав. Як то кажуть, колишніх військових не буває.

Піднявши слухавку, Кай почув знайомий голос:

— Добрий вечір, Кай, — привітався Адріан Керелл, його колишній керівник.

Нині ж, за чутками, Адріан був директором Агентства критичних операцій (АКО) — секретного цивільно-технічного підрозділу, що працює з небезпечними технологічними об’єктами.

— Добрий вечір, — відповів Кай.

— Вибач, що так пізно. Я не відволікаю? — перепросив Адріан.

— Звичайно, ні. Я радий вас чути, — Кай всміхнувся в слухавку.

— Треба зустрітися. Є дещо, що слід обговорити, — перейшов до суті Керелл.

— Добре, — без вагань погодився Кай.

— Тоді завтра по обіді, у парку. — Керелл, як завжди, говорив чітко й конкретно. Схоже, він зовсім не змінився.

— Домовилися.

— До зустрічі, Кай, — попрощався Адріан.

— До завтра, — сказав Кай і поклав слухавку.

Приголомшений несподіваним дзвінком, Кай кілька секунд стояв нерухомо з телефоном у руці. Цей владний та водночас спокійний голос Кай впізнав би будь-де. Під командуванням Адріана Керелла Кай провів більшу частину служби… Але хоч вона і займала велике місце в житті Кая, з часом перестала приносити захоплення. Він хотів спробувати щось інше, рухатися далі — і зрештою пішов у відставку. До сьогоднішнього дня.

Його погляд мимоволі ковзнув до відображення на вимкненому екрані телевізора. Минуло вже п’ять років з моменту звільнення. Цивільне життя внесло свої корективи — але військова виправка залишилася: пряма постава, виважені рухи, погляд спокійний і водночас готовий до дій. Він був високий, близько 180 сантиметрів, спортивної статури, з темним волоссям і світлими очима, які часом набували золотавого відтінку, коли він глибоко зосереджувався.