Дзвінок з минулого

Повернувшись пізно увечері з офісу, Кай Вестон не чекав дзвінка, який змусить минуле знову заговорити. Ім’я Адріан Керелл на екрані телефону стиснуло серце так, ніби цей голос уже колись приводив до катастрофи.

П’ять років Кай переконував себе, що залишив службу позаду. Будував життя, у якому не було місця ані наказам, ані питанням про власне походження.

Але минуле не зникає. Воно терпляче чекає – щоб повернутися в найменш вдалий момент і забрати все.

Він вагався, та все ж підняв слухавку.

– Добрий вечір, Кай, – пролунало у слухавці.

За чутками, Керелл нині очолював Агентство критичних операцій – закритий цивільно-технічний підрозділ, що працював з об’єктами, які офіційно не існували.

«Що ж йому треба від мене?» – тривожно подумав Кай, мимоволі стискаючи телефон.

– Добрий вечір, – відповів він після короткої паузи.

– Перепрошую, що так пізно. Я не відволікаю? – спокійно, навіть трохи розслаблено, запитав Адріан.

Дружелюбний тон здивував Кая. Він насупив брови – Керелл ніколи не телефонував без причини.

– Ні. Слухаю, – відповів він обережніше, ніж планував.

– Треба зустрітися. Слід обговорити дещо важливе, – одразу перейшов до суті Керелл.

– Що саме? – перепитав Кай.

На іншому кінці запанувала тиша – не пауза, але достатня, щоб насторожити.

– Це стосується твого минулого, – нарешті відповів Адріан.

Кай на мить забув, як дихати.

«Звідки він знає?.. Хоча, звісно ж, знає. Він завжди знав більше, ніж говорив.»

– Завтра по обіді. У парку, – тим часом продовжив Керелл.

– Добре, – слово прозвучало так, ніби вимовив його не Кай.

– Чудово, – відгукнувся Адріан, ніби й не сумнівався в цій відповіді. – До зустрічі, Кай.

Зв’язок обірвався.

Кілька секунд Кай стояв нерухомо, вдивляючись у чорний екран телефона. Він знав: щойно погодився на щось більше, ніж просто розмову.

Його погляд ковзнув до відображення у вимкненому телевізорі. Цивільне життя дещо згладило гострі кути, але військова виправка нікуди не зникла – пряма постава, виважені рухи, уважний погляд. Світлі очі з золотавим відтінком на мить здалися темнішими, ніби світло в кімнаті змінило кут.

«Спочатку я шукав минуле. Тепер воно шукає мене», – подумав він.