Дзвінок з минулого

Повернувшись пізно увечері з офісу, Кай Вестон аж ніяк не очікував отримати дзвінок із минулого. Він був упевнений, що після того, як залишив військову службу, більше ніколи до неї не повернеться. Але ні — служба сама знайшла його саме тоді, коли він найменше цього чекав. І Кай ще не знав, що цей дзвінок зруйнує його звичне життя.

Він підняв слухавку і почув знайомий голос:

— Добрий вечір, Кай, — привітався Адріан Керелл, його колишній керівник.

Нині ж, за чутками, Адріан був директором Агентства критичних операцій — секретного цивільно-технічного підрозділу, що працює з небезпечними технологічними об’єктами.

— Добрий вечір, — відповів Кай.

— Вибач, що так пізно. Я не відволікаю? — перепросив Адріан.

— Ні. Радий вас чути, — Кай всміхнувся в слухавку.

— Треба зустрітися. Дещо слід обговорити, — одразу перейшов до суті Керелл.

— Добре, — без вагань погодився Кай.

— Тоді завтра по обіді, у парку. — Керелл, як завжди, говорив чітко й конкретно. Схоже, він зовсім не змінився.

— Домовилися.

— До зустрічі, Кай, — попрощався Адріан.

— До завтра.

Приголомшений несподіваним дзвінком, Кай кілька секунд стояв нерухомо з телефоном у руці. Владний, але спокійний голос, який пролунув у слухавці, він би впізнав будь-де. Під командуванням Адріана Керелла він провів більшу частину служби.

Попри те, що служба відігравала величезну роль у його житті, згодом вона перестала приносити колишнє захоплення. Кай хотів рухатися далі — і зрештою пішов у відставку. До сьогоднішнього дня.

Його погляд мимоволі ковзнув до відображення на вимкненому екрані телевізора. Минуло вже п’ять років відтоді. Цивільне життя внесло свої корективи, але військова виправка залишилася: пряма постава, виважені рухи, погляд спокійний і водночас готовий до дій.

Він був високим, спортивної статури, з темним волоссям і світлими очима, які часом набували золотавого відтінку.