Глава 16.

Глава 16

Алісава насторожено йшла за циганками по темному коридорчику, підсвіченому тільки одиноким вогником свічки, що тримала в руках літня циганка. Підлога під ногами ледь чутно прогиналася під вагою Ліси, а під підошвами де-не-де відчувалися головки цвяхів. Циганка зайшла до єдиної освіченої кімнати, і відступила в бік, пропускаючи своїх гостей в середину.

-Заходьте.

Дівчата з острахом переступили поріг, та далі йти не наважувалися.

-Ну ж бо.

В кімнаті горіло декілька свічок, що після темряви трохи різало очі. Чотири свічки були розміщені на масивному столі, на кожному вуглові. Це були товсті чорні свічки, і напевно дорогі, адже від них йшов рівний сильний, яскравий вогонь. На підвіконні стояли ще дві свічки, та це були високі, білі, звичайні столові свічки. Поки дівчата освоювалися в кімнаті, циганка підійшла до комоду і поставила туди свічку, що тримала в руках.

-Давно я на тебе чекала.

Алісава здивовано подивилася на літню циганку, хоча не була певна, що говорили про неї. Зараз можна було її добре роздивитися. Не можна було сказати, скільки їй було на вигляд років, та життя все таки залишило на циганці свій слід. З під пов'язаної на голові темної хустки звисали пасма сивого і чорного волосся майже до пояса. Одягнута вона була в якесь різнокольорове лахміття, що вже давно можна було викинути, в вухах висіли важкі золоті сережки, а її обличчя було схоже на череп, обтягнутий шкірою. Ця шкіра була настільки смуглою, що мутно-голубі очі її здавалися ще світлішими, і від того весь вигляд циганки ставав все моторошнішим. Ворожка якраз підійшла до столу, привертаючи увагу до його вмісту. Там лежала розкладена колода карт, як звичайних, гральних, так і великих гадальних карт Таро. Також там була залізна миска, тряпічна лялька, набір голок з нитками, декілька мішечків були вишикуваних на краю столу. Циганка сіла за стіл, жестом показуючи на дальню стіну кімнати. Там стояли два стільці. Ліса повернулася до них, підхопила обидва за спинку і понесла до столу. Вона зайняла один стілець, Рада з дитиною інший.

-Я привела її. Тепер ти проведеш обряд? - З благанням запитала Рада у старої циганки. - Ти обіцяла мені. Твій браслет привів її до мене.

-Обіцяла, значить зроблю. - Та впритул стара циганка дивилася на Лісу. А тій вже почало здаватися, що очі ворожки почали затягувати її, ніби в омут. Ліса сильно потрясла головою, очищаючи думки від дурману. В голові в неї почало паморочитись. - Ну і довго ж мені треба було тебе чекати.

-Що це значить? Ви знаєте щось? - Алісава намагалась говорити спокійно, та все таки голос трохи тремтів.

-Я знаю те, що мені треба знати. Але ми поговоримо з тобою пізніше. - І вона перевела погляд на Раду. - Впевнена, що хочеш волі? - Рада тільки притиснула сильніше до себе доньку і закивала головою. Її обличчя було зблідлим, а очі, під світлом свічок здавалися темними і величезними, майже на пів лиця. Ворожка протягнула долоню через стіл до Ради, а та закривши дитину від погляду ворожки, потягнулась до пазухи, і витягла з-за пошарпаної сорочки таку саму стару хусточку, і вклала в протягнуту долоню. На обличчі старої циганки мигнула усмішка.

-Я дам тобі часу до трьох по полудню. Не встигнеш — сама будеш винна. - Сама тим часом вже розгортала акуратний квадратик сірої хусточки. Звідти виглянуло переплетене з червоною стрічкою пасмо волосся.

Ворожка приступила до обряду, більше не звертаючи уваги на глядачів. Вона взяла до рук чорну тканину, обшиту по краю золотою ниткою, розстелила перед собою, щось намовляючи собі під ніс, переклала туди пасмо, і продовжуючи намовляти, декілька разів погладила. Тонкі кістляві пальці пройшлися по вузлику стрічки, якою було перев'язано волосся, і той, ніби сам давно того бажав, розійшовся, випускаючи з свого полону локон. Зараз Алісава бачила, що косичка була сплетена з різного, і по довжині, і по кольору, волосся. Те що було темнішим, було жорсткішим і прямим, а світліше каштанове — вилось локоном і було шовковистим на вигляд. Всі рухи циганки були настільки плавними і вивіреними, що мимоволі заворожували і заколисували. Алісаві хотілося як тій змії, що під дудку заклинача витанцьовувала свій дивний танець, впасти в транс і вічність заворожено дивитися на роботу ворожки. Натомість, циганка вже закінчувала. Вона потяглася до одного з мішечків, витягнула дрібку якогось насіння і посипала те, що було перед нею, не перестаючи нашіптувати собі під ніс.

Ліса звернула увагу, що весь час, що циганка ворожила, очі в тої були закритими.

Далі прийшла черга дерев'яного ящичка, що стояв на столі за світлом свічки. Циганка витягла з коробки невеличкий опалок закрученої свічки, запалила її від іншої і піднесла до себе. Що сталося далі, Ліса не могла точно сказати. Ворожка просто почала капати воском на два пасма волосся, а ті почали горіти. Горіло тільки волосся і стрічка. Чорна серветка залишалась цілою і неушкодженою. І якщо в середині душі Алісаві хотілось якнайшвидше погасити полум'я, поки не загорівся стіл, її кінцівки навіть не поворушилися, а очі так і залишалися прикутими до рук циганки.

Так само повільно і плавно, як і взяла, вона понесла дивну свічку до дерев'яної коробки. Покинувши рівне світло столу, і ще не торкнувшись коробки, свічечка погасла. Полум'я перед циганкою теж. На чорній тканині лежали три смужки попелу.

-Ти знаєш що далі робити. - Від звуку голосу, що прозвучав у тиші кімнати і Ліса і Рада здригнулися, що не залишилось поза увагою старої циганки. - До третьої години розвій по вітру. - На долоні циганки лежала сірникова коробка, а чорна тканина, що лежала на столі, була знову пустою. Тільки в'язь вишивки поблискувала золотом під рівним промінням свічок.

Рада схопила коробочку, підхопилась з стільця, потягнулась до старої пошарпаної хусточки, що, нікому непотрібною, лежала на посеред столу, і повернула до дверей. В бік Ліси вона навіть не подивилася.

Алісава провела спину Ради, поки та не зникла за дверима, а звук того, як закрились вхідні двері вивели Лісу з стану шоку. Вона повернулась до ворожки. Та, не мигаючи дивилась на Лісу.