Глава 10.

Глава 10.

Тієї ж ночі.

-Я так і не зрозумів, хто вона. Нема підстав не вірити її сестрі. Вона каже, що вони рідні сестри. Вони повністю люди. Тут не може бути ніякої помилки.

-Тоді я не розумію, як її могли упустити.

Себастіан відкинувся на спинку важкого вінтажного крісла для відвідувачів, склавши кінчики пальців разом, і цим самим закривши половину обличчя від Віктора.

-Ми зараз пробиваємо інформацію про тих, хто може захищати дівча і чому. Наразі я не можу сказати, наскільки те, що вона сказала — правдиво. - Себастіан криво посміхнувся. - Я — один з сильніших у навіюванні, та це нічого не дало. Вона говорила впевнено, повністю поборовши вплив, хоча я точно знаю, що вона ще в місті.

-І вона сказала, що в неї є якісь докази. Я не думаю, що це може бути правдою. Що треба було зробити, щоб заслужити таке довірливе ставлення? - Віктор задумливо постукував пір'яною ручкою по столу. - Що робитимеш?

-Або ким треба було бути... Зараз декілька моїх людей патрулюють вокзали. З слів Марти, сестри дівчини, грошей на квиток літака в неї нема, хоча я все ж відправив Дара, щоб він скористався навіюванням. Якщо вона з'явиться там, ми будемо знати. Все ж, на літак ти не підеш без білета, на відміну від інших вокзалів.

-А що сталося в лікарні? Я дав вказівку нашій служці, щоб приглянула за нею, поки за дівчиною прийдуть наші.

-Як мені передали, вона вирішила відзначитись і забрала її з палати. Я думаю, що дівчина щось запідозрила, і вирубила медсестру. Я ще поговорю з нею, зараз медсестра налякана і не може нічого зрозумілого сказати. Думаю піти сам попрацювати над нею. Зараз ми збираємо інформацію про те, хто в місті з наших. Адже хтось допоміг цій Алісаві в лікарні сховатися. І я думаю, що є висока імовірність, що в неї дійсно знаходяться якісь докази, значить вона в будь-якому разі становить для нас загрозу.

-Алісава... Запам'ятовуване ім'я... В гнізді вже знають?

-Я ще не повідомляв. Та поки і нічого сказати.

-Батьки?

-Зайняті змовою, яка їм всюди вбачається. - Посміхнувся той.

-Знову? - Теж з посмішкою.

-А що робити? Нудно жити без проблем.

-Маєш де зупинитись, чи підготувати для тебе кімнату?

-Подивимось. Поки що, я буду патрулювати. Ситуація, дійсно, не стандартна. Майже шістдесят незареєстрованих обернених... Дівчина, що вижила після знекровлення. Я говорив з загоном зачистки, вони клянуться, що в будівлі не було нікого живого. - Відповів на підняту брову Віктора. - Обманути пошукову команду, подолати гіпноз в любому його прояві... - Посміхнувся. - Це ж яку вдачу треба мати? Якби я хоч трохи вірив у прикмети, я б сказав, що вона повинна жити, і нам треба припинити пошуки... Але ще мене турбують ці клуби, що почали рости як гриби... Ти щось знаєш про це?

-Мої люди працюють над цим...

-Дай мені знати, як буде щось відомо.

*****

Алісава майже всю ніч просиділа в кімнаті, як на голках, не зімкнувши очей всю ніч. Після дивної телефонної розмови з невідомим, вона подзвонила подрузі з університету, дізнатися що там і як. Та розповіла їй, що зараз майже вся група на Майдані, і викладачі пообіцяли, що всі, хто там присутній, не матимуть проблем з сесією цього року. Поміркувавши якийсь час, Алісава вирішила це використати собі на користь. Вона набрала батьків, і поговоривши з ними, сказала, що має намір теж приєднатися до Майдану. Все ж в тисячному натовпі навіть свої можуть загубитись, а вона сподівалась, що якщо її батьків захочуть використати, щоб зловити її, вони навряд чи знайдуть її там серед натовпу. Тепер їй залишилось чекати ранку. Ліса сподівалась, що, зважаючи на те, що її шукають тільки вночі, вона припускала, ті, що її шукають, не зможуть нічого зробити вдень.

Розвісивши сохнути випрану білизну, засунувши зім'яті шматки туалетного паперу в черевики і теж поклавши їх сохнути, Ліса повитягувала всі гроші, які в неї були, щоб порахувати, якими можливостями завідує і вирішити, що робити далі.

Зараз вона мала з собою небагато. Виходило так, що в неї вистачало на автобусний білет до Чопа, адже там не приймають студентський і не дають знижки, а Ліса вирішила рахувати все по максимуму, без знижок, і ще залишається півтора тисячі форинтів і сто двадцять гривень на руках. Небагато і не мало, зважаючи, що їсти їй було не потрібно, тільки десь ночувати. Вона з сумнівом подивилась на два мандарини і яблуко, що встигла захопити з палати з того, що купила їй Марта, та апетит не приходив. Це хоч і економило бюджет, та трохи тривожило. До того ж, Ліса подумала, що їй необхідні теплі речі, наприклад зимові чоботи і куртка. Вона згадала про секонд хенд, який показала їй Марта минулого тижня, та їй було трохи боязно туди йти, надто він був близько до сестриного гуртожитку. Прийдеться шукати в цьому районі.