Глава 7.

Глава 7.

Як і за останні декілька днів, Алісава прокинулася о четвертій годині по обіді, навіть не помітивши як заснула. Це змусило її над дечим замислитись. Не тільки над тим, що вночі їй не хотілося спати, а вдень вона впадала ніби в якусь кому на декілька годин, а і про те, що вона вже декілька днів відчуває легкий голод, та їсти їй не хотілось. Плюс ще і те, що пролежавши більше трьох годин в холодильній камері для трупів, вона відбулася незначною нежиттю. Неохоче, це наводило на деякі думки. Прокинувшись, Ліса не могла дочекатися, щоб задати декілька питань новій знайомій. Їй здавалося, що та зможе внести деяку ясність, незважаючи на те, що все що відбувалося віддавало якоюсь містичністю. Пробувши майже весь день на самоті, Лісі здавалося, що вона почала щось згадувати про той вечір в неділю, коли вона зникла. Ніби вона чула голос в своїй голові, що покликав і вів її через місто. В голові крутилися якість обривки образів, що просто не могли бути правдою.

-Твій пильний погляд зараз зробить в мені дірку, - почувся сонний голос Насті з сусіднього ліжка.

Ліса навіть не помітила, що вткнулась очі в неї, поки в її голові пробігали обривки якихось думок, на яких вона не могла зосередитись, адже вони мало скидалися на правду. Вона досі не могла повірити, що вона провела ніч в трупному холодильнику через якийсь містичний страх.

-Думай повільніше, рядок букв, що біжить в твоїх очах занадто швидкий, я не встигаю читати, - усміхнувшись, продовжувала Настя. На диво, вона виглядала краще, можна сказати, майже здоровою, якби не бліде обличчя.

-Як ти?

-Краще. Набагато краще. - Вона вже сіла в ліжку, потягнулася як кішка, витягнувши руки вверх і вигнувши спину, спустила ноги вниз, підняла сумку з тумбочки і знайшла в ній пляшечку, відкоркувала, під пильним поглядом Ліси накрапала двадцять крапель в склянку, залила це невеликою кількістю води і одним махом це випила, скривившись. Не пройшло і хвилини, як на її обличчі проступив рум'янець, зелений колір її очей став яскравішим. Все це на очах у ошелешеної Алісави.

-Слухай, у нас мало часу. До сутінків треба встигнути забратися звідси. Я розповім тобі дещо, але твоє право вірити мені, чи ні. - Настя підняла одну брову дивлячись на Лісу, ніби питаючи “ти готова?”. Та ще не оговталась від здивування, тому тільки кивнула.

-Отже так. Думаю, тобі важко буде в це повірити, але я відьма в третьому поколінні. Досить слабка, та все ж... деякі сили в мене є. - Не дивлячись на таке безглузде ствердження, Настя виглядала серйозною. Вона пильно вдивлялася Лісі в лице, ніби перевіряючи, чи не здасться тій сказане смішним. Ліса не підвела, з неї вирвався смішок. Вона вже хотіла дещо спитати, як Настя підняла руку, з проханням помовчати. - Я розкажу, питання потім. Вчора, якщо пам'ятаєш, я сказала, що не можу просто так зрозуміти, хто прийшов по тебе. Я думаю, ти вже почала здогадуватися, що в світі існують не тільки люди. Я не можу тобі розказати все, так як це суперечить установленим законам співіснуванням, та все ж не змогла залишити тебе в біді. Отже, як я вже сказала, я відьма. Ми трохи відособлені від інших, хто живе на землі, хоча і співпрацюємо з всіма, якщо це вигідно для нас. Я не буду тобі зараз робити екскурс по видам, щоб не переходити межу, скажу тільки, що полюють на тебе вампіри. Я зрозуміла це, коли вони використали свій гіпноз. І якщо вони дістали тебе навіть на відстані, значить з тобою вступали в контакт, скоріш за все тоді, коли тебе викрали. Я не знаю, що там з тобою сталося, і я не знаю, як це точно працює, але я відчуваю, що з тобою щось відбувається. Можливо, тобі дали їх крові, щоб ти не померла відразу і змогла протягнути довше, можливо було ще щось, але можу з упевненість сказати, що ти людина, хоч і відчувається щось іще. - Настя замовкла і потягнулася до пляшки з водою, щоб змочити горло після свого шокуючого монологу.

-Тобто, ти хочеш сказати, що мене викрали вампіри, щось зі мною зробили. Потім відпустили. Тепер на мене полюють. А ти — відьма, і ти мені допомогла. - Вона помовчала, поки не задумуючись, що за маячню руда несла, перед тим, як спитати. - Чому ти мені допомогла? Тобі щось від мене потрібно?

-Взагалі, ні. Ми з тобою знайомі менше дня, і від тебе в мене більше проблем, ніж вигоди. До того ж, якби мене знайшли, думаю також не залишили живою, або забрали б собою для своїх цілей. Як я сказала, сил в мене мало, тому захиститись від них я б не змогла. Але і тебе залишити я не змогла теж, хоч і накликала на себе цим проблем. Ми, відьми, віримо в долю. Вважаю, що якщо ми вже зустрілися, то я не могла нічого не зробити. Я забобонна. Май на увазі, всі відьми забобонні... - Вона не встигла договорити, як телефон Алісави, який досі лежав забутий, подзвонив.

Обидві дівчата аж підскочили від несподіванки, коли пролунав голосний рінгтон з фільму “Бригада”. На екрані монітору висвітилося ім'я сестри.

-Це Марта, - сказала Ліса, взявши мобільний до рук, і подивившись на Настю. - Я відповім. - Більше питала, ніж стверджувала вона.

-Ти вже говорила їй щось про мене? Про те, що сталося вночі?

-Нічого. Вона спішила на пари, і пробула тут недовго. - Тим часом телефон замовк.

-Це добре. Нічого не говори. - Мобільний озвався знову. - Бери.

-Алло. - Привіт. Все в порядку. А ти як? Пари вже закінчились? - Деякий час вона мовчки слухала Марту, потім нахмурилась. - Дивно, я не пам'ятаю нікого. Він був з нашої компанії? - Можливо. Я, дійсно, не можу згадати. - Лікар поки нічого іншого не говорив, тож думаю, що так, поки залишуся тут ще на деякий час. - Дякую, бувай.

- Ліса закінчила виклик, і просто дивилась на телефон. - Дивно.

-Що саме? - Зацікавлено запитала Настя.

-Марта сказала, що до неї сьогодні підходив якийсь хлопець. Він сказав, що ми познайомились в клубі, але потім я зникла. І він цікавився, чому? Чим він мені не сподобався, що я втекла тихцем. Він питав, чи можна взяти мій номер мобільного, для подальшого спілкування... - Ліса підняла погляд на Настю. Що за почуття були в її очах, вона сама не могла сказати. - Але я впевнена, що ні з ким взагалі не знайомилась. Це точно. Я все добре пам'ятаю, до тої миті, як вийшла на двір. Потім вона спитала, чи я ще в тій палаті, в якій була.