Розділ 1

Ранок понеділка якось відразу не задався для Миколи Герасимова. Він прокинувся через те, що хтось наполегливо давив на дверний дзвінок і не збирався цього припиняти доки хазяїн квартири не відкриє двері. Микола не відразу, але все-таки вибрався з-під ковдри. Коли б не дзвін у вухах від дверного дзвінка, то він би ще з хвилину подрімав, але треба було вставати, щоб заразом і припинити цей шум. До того ж Микола починав розуміти, що голова у нього гуде не лише через настирний звук. У нього явно було похмілля. У роті все пересохнуло і голова не те, щоб боліла, в ній просто гуділо все.

- Коля! Відчиняй! Скільки можна спати! - нарешті почулося через двері. Це був голос Юхима Корольова, який, вже не втримавшись, почав стукати по дверях кулаком.

- Зараз. - прохрипів Микола, але потім прокашлявся і відповів гучніше- Зараз, Фіма!

- Коля! - покликав голос Корольова і знову постукав по дверях.

Микола піднявся з ліжка, натягнув сині спортивки і попрямував до вхідних дверей, по дорозі натягши чорну футболку. Квартира у Миколи була двокімнатна, тому довго йти не довелося. Поклавши ліву руку до потилиці, він відчинив двері і впустив Корольова всередину.

Той був огрядним, одягненим в чорний діловий костюм. Він відразу пройшов на кухню, по ході відчувалося, що кудись поспішає. Насамперед заглянув до холодильника, дістав звідти мінералки. Коли почав пити якраз Микола приспів, не припиняючись чесати потилицю.

- Коля, щось сталося? - запитав Королев, коли поставив півторалітрову пляшку мінеральної води назад до холодильника. - Чому так довго не відчиняв? - і поставив жовтий целофановий пакет, з яким прийшов, на кухонний стіл з усім вмістом.

- Та нічого не сталося, - промимрив Микола, сідаючи зручніше за стіл і розглядаючи одним оком вміст пакету.

- А я ось до тебе з аптеки, - почав Юхим і теж сів за стіл. - Коля, признавайся, ти пив учора?

- Ні, не пив. Ти чого, Фіма?! - здивувався Микола.

- Коля, я ж по обличчю твоєму бачу, що щось не так, - не угамовувався Корольов.

- Фіма, ти що мені не віриш? - гнув свою лінію Микола.

- От як раз тому, що я тебе давно знаю, я якраз і сумніваюся, - Корольов підвівся з-за столу і заглянув в напівпорожній холодильник, в надії швидко там знайти хоч якісь докази вчорашньої пиятики.

- Фіма, якби я учора пив, назад би пляшку в холодильник не ставив би, - помітив Микола, не зводячи очей з пакету, що стояв на столі.

- Резонне зауваження, - у відповідь мовив Корольов і, нічого не виявивши в холодильнику, закрив його. Притулившись до нього спиною, почав оглядати кухню по видимих її кутах, але і там не спостерігав порожніх пляшок не те, щоб від горілки, але навіть хоч би і від пива.

- Коля, ти ж знаєш, що тобі категорично протипоказаний алкоголь у будь-яких кількостях. У кращому разі будуть провали в пам'яті, в гіршому можливий рецидив. До того ж у разі, якщо алкоголь змішуватиметься з пігулками, то у результаті для твого здоров'я результат може бути плачевним.

- Фіма, зі мною все гаразд. Зі всього, що ти тільки що наговорив, не було і не буде. Це я тобі відповідаю. Зі мною все нормально. Просто не виспався.

- Сподіватимуся, що воно так і є. Тому, що мені не хочеться влаштовувати тобі допит з пристрастю.

Микола повів лівою бровою і відвів погляд убік, втупившись в дверний отвір своєї спальні.

- Ну і на тому спасибі, Фіма. Ушанував, - і уставив вузькі очі в підлогу.

- Коля, не треба зараз робити з себе жертву. Я хвилююся за тебе і нічого більшого. До того ж у мене на роботі трохи завал вийшов, тому і не зміг вибратися до тебе на вихідні. Сьогодні ось вибрався. Так що не знаю, чи зможу завтра тебе відвідати.

- Фіма, я ж не інвалід якийсь, прикований до ліжка. Пересуватися по квартирі я можу самостійно, - заговорив Микола вже трохи іншим голосом, явно починаючи заводитися.

- Так все, Коля, все нормально. Проїхали, забули, - Корольов поплескав його по плечу. - Ліки я привіз тобі, про роботу сказав. Так, до речі, згадав, трохи не забув. Я тут моніторю один момент, шукаю для тебе роботу. Поки нічого конкретного, але як мінімум є декілька варіантів.

- Спасибі, звичайно, що турбуєшся, - почав трохи відходити Микола.

- Доки рано говорити спасибі. Я тільки почав моніторити цю ситуацію. Але воно усяк краще буде, чим жити на одну допомогу від держави, та і тут одному бути в чотирьох стінах.

- Це так, звичайно, - продовжував Микола відпускати односкладові репліки з відсутнім поглядом, який здавалося, був спрямований в нікуди.

- До речі, я на мобільний тобі пробував дзвонити. Він у тебе що відключений?

- О, так. Я забув його на зарядку поставити, - пожвавився Микола, постаравшись згадати, де може знаходитися телефон, але так і не згадав.

- Гаразд, Коля, мені пора в студію. Треба там одну передачу перезняти. Так що заряди телефон, щоб я зміг, якщо що до тебе подзвонити.

- Добре, Фіма, - і підвівся з-за столу.

Корольов кивнув і попрямував до вхідних дверей, відчинив їх.