Розділ 88

- Єво, Ви знаєте, хто цей чоловік? Тут, на фото, поруч з Вашим та моїм батьками.

Зранку Аліса та Крістофоро вирішили поцікавитись, що може знати сеньйора Марконі. Вони переночували в тому ж кабінеті, почергово чергуючи, аби ніхто з мешканців будинку до них не зайшов. Аліса не знала, що від них можна очікувати, а Крістофоро не хотів насміхатись з побоювань дівчини, тому що десь глибоко в душі він так само не довіряв нікому в цьому будинку.

- Ні, я не знаю. Здається, я вперше бачу це фото.

- Воно зберігалось в кабінеті Роберто. Хіба Ви жодного разу туди не заходили?

- Тільки після його смерті, і мене абсолютно не цікавило, як, де і з ким він фотографувався.

- Я Вас зрозумів, Єво. Коли в мене буде можливість, я зроблю запит, щоб спробували ідентифікувати людину по зображенню.

- Дякуємо, Єво. Ми вже поїдемо.

- Звісно. Якщо будуть питання – звертайтесь.

- Ще раз дякуємо.

Аліса та Крістофоро тільки опинившись за межами будинку і паркану, змогли перевести подих.

- Ти як?

- Не знаю. Будемо шукати того чоловіка. Тому що більше нічого в нас немає.

- Ні-ні, Алісо. Я питаю про інше. Як ТИ власне? Бо в мене якесь дивне відчуття. Щось схоже на тривогу.

- Ми просто нормально не спали цілу ніч. Та й в принципі багато ночей. Я вже не пам’ятаю той день, коли я вважала, що в мене нормальне, спокійне життя.

- Я теж. Хоч в мене на роботі так постійно. Але  вперше, коли мене ще в це все втягнуто.

- Слухай, я додому. Може вдасться відпочити.

- Ти ж пам’ятаєш, що живеш у мене?

- Забудеш про таке.