Розділ 78

- Може в вас був пес чи кіт?

- Крістофоро, вже глуха ніч. Які коти чи собаки?!

- Ми досі не підібрали пароль до флешки. Другу ніч без сну я не витримаю.

- То йди спати.

- І пропустити все найцікавіше...

- Крістофоро, я вже не знаю, які слова чи комбінації цифр підібрати. То ж можеш йти спати.

- Слухай, дай я тобі допоможу. Може це було щось особливе. Всі примітивні варіанти ми вже спробували. Тепер можливо час перейти до неординарних.

- Це як?

- Не знаю. Але ж має щось бути! Пароль же існує!

- Крістофоро, йди спати. Ти не допомагає своїми криками. Все, тобі треба відпочити. Йди! Якщо я щось дізнаюсь, я тобі повідомлю.

Крістофоро пішов, при цьому гучно гримнувши дверима.

- Істеричка...

Алісі не були потрібні зайві переживання чи емоції. Вони не допомагали. А їй треба було зосередитись.

Пароль. Який він має бути? Можливо, Крістофоро правий, що має бути щось незвичне?

Щось незвичне... Потрібно було згадати те, що мала знати лише Аліса. А що вона знала?

1. Її батько – Фіоренцо Вінченці, не найчесніша людина відповідно до закону.

2. Все життя він кохав одну єдину жінку – Єву Марконі.

3. В результаті цього недовготривалого союзу народилась Катрін Марконі.

4. В документах, які були в пакунку, немає жодної згадки ні про кого, хто був би відомий Алісі.

П’яте і останнє – Аліса не мала жодної здогадки, який з цього всього в результаті має з’явитись пароль!

Дівчина вирішила пройтись по квартирі, щоб відволіктися хоча б на декілька хвилин. В голові були лише думки про цей пароль і цю дурну флешку, яку поки що не вдалось відкрити.

Квартира в Крістофоро була двокімнатна. Окрім вітальні, яка межувала з кухнею, була ще одна кімната. Але наразі вона була зачинена. Це кімната Крістофоро. Аліса вирішила не турбувати його сон, а пішла на балкон. Вночі вже не було спекотно, то ж можна було спокійно подихати повітрям, яке було насичене різними запахами квітів. Аліса взяла стілець і поставила його там. Вона дивилась вниз на людей, які, не дивлячись на пізній час, ще гуляли містом. На сусідніх балконах нікого не було. Ніч була тихою. Аліса не хотіла повертатись у вітальню і вбивати вже сотий на рахунку варіант паролю.

На сусідньому балконі Аліса помітила квітку. Вона чимось її зацікавила. Взявши телефон, дівчина злегка нахилилась через огорожу і підсвітила ліхтарем. Вона бачила вже десь цю квітку. Сфотографувавши, Аліса знайшла в Інтернеті інформацію про цю квітку. Чомусь вона зосередилась на ній, навіть сама не знала чому.

Це була стреліція королівська, отруйна багаторічна рослина. Зазначено було, що квіти, листя та коріння стреліції мають слабкі отруйні властивості. Аліса одразу відсахнулась від неї. Десь на мить в неї в голові промайнула здогадки, що в дитинстві вона бачила такі квіти і дуже багато. Ця стреліція королівська також відома під назвами райська пташка чи журавлина квітка. Народні назви вказують на оригінальну форму квіток, що нагадує чубчик вінценосного журавля.

Аліса побачила знайоме слово, перейшла за гіперпосилання. Журавель-вінценос південний. Латинею його назва виглядала, як Balearica regulorum. Аліса побігла у вітальню і одразу вирішила спробувати пароль. Balearica не підійшов, а от regulorum...

Флешка відкрилась.

Вінченці - Regulorum.