Розділ 74

В банку Алісу та Крістофоро проводили в кімнату з комірками. Якщо в Аліси інколи виникало відчуття, що вона схожа на героїню повісті-казки «Аліса в Країні Див» англійського професора математики Льюїса Керрола, то тепер вона відчувала себе в Ґрінґотсі (банк магічного світу серії романів про Гаррі Поттера англійської письменниці Джоан К. Ролінґ). Не вистачало тільки дивних кімнат та переходів.

- Скажіть, будь ласка, хто-небудь нещодавно брав ключ від моєї комірки?

- Ні, це заборонено правилами банку.

Аліса була впевнена, що це неправда. Тому що Катрін було вбито нещодавно, і відповідно вся інформація щодо цього мала бути занесена теж не так давно. Вона подивилась на Крістофоро. Аліса хотіла, щоб він як представник закону запитав тепер. І він зрозумів її ментальний натяк.

- Я перепрошую, а Ви точно впевнені в тому, що ключ від цієї комірки ніхто не брав?

- Я точно не знаю. Це заборонено. Але я тільки вчора повернувся з відпустки, тому можу чогось не знати.

- Добре. Чи зможемо переглянути камери відеоспостереження?

- Це треба все обговорити з керівництвом банку. І напевно, потрібно буде ордер для вилучення...

- Неодмінно. Всі документи будуть.

Вони втрьох вже спустились на мінус перший поверх, щоб потрапити у велику залу з комірками у стінах. Це було схоже на бібліотеку. Але освітлення було тьмяне та, окрім них, там нікого не було.

- Ось Ваша комірка.

Аліса підійшла ближче. Й справді на комірці був той самий номер, що й записаний в листівці.

- Крістофоро, ти можеш підійти ближче?

- Не бійся, Алісо. Відчиняй.

Аліса відчинила комірку. Звідти на неї ніхто не вистрибнув чи купи золота, як в «Гаррі Поттері», там теж не було. Там лежав великий білий конверт.

- Це все?!

Аліса подивилась на менеджера.

- Я не знаю, що там має взагалі бути. Ми не маємо права туди заглядати і цікавитись, що там. Окрім, звісно, певних вимог, щоб предмет зберігання не псувався, не був вибухонебезпечним чи чимось живим.

- Добре, Алісо. Нічого страшного. Я теж очікував більшого. Але що маємо, те маємо. Можливо, нам і цього буде достатньо.

- Дякую, Крістофоро.

Аліса тремтячою рукою взяла конверт. Він був важче, ніж вона думала. Аліса дуже сподівалась, що це все не дарма.