Розділ 71

Аліса заледве не заснула, коли їхала в таксі до Крістофоро. Вона дуже хотіла спати, а в салоні автомобіля було так тепло, зручно та грала спокійна музика. Навіть таксист не задавав зайвих питань, чи не розповідав свої життєві історії, чи не пропонував екскурсію містом таку, яку тільки він може провести.

Був вже світанок, коли Аліса зайшла до Крістофоро в квартиру.

- Крістофоро, ти тут?

Вхідні двері були відчинені, але в самому приміщені Аліса поки що нікого не побачила.

- Крістофоро, це Аліса! Якщо це такий жарт...

Раптом Аліса почула шум. Лунав він з глибини квартири. Дівчина пішла на звук, який не припинявся.

- Крісто...

Аліса навіть не договорилась його ім’я – в неї забракло слів. Вона прийшла на кухню.

Там Крістофоро напевно влаштував генеральне прибирання. Сам чоловік стояв посередині кухні і, здавалось, теж не дуже розумів, що відбувається.

- Ти покликав мене прибрати?

- О, Алісо! Я не чув, як ти зайшла. Дякую, що приїхала.

- Крістофоро, що тут сталось?

- Я намагався приготувати тобі каву.

- Добре. Я бачу. Давай я допоможу тобі тут прибрати і, можливо, зварю нам каву, а ти поки що розкажеш мені, для чого саме ти покликав мене так рано.

- Алісо, мені вночі під двері принесли коробку. Подзвонили в двері, але, коли я відчинив, там вже нікого не було.

- Що в коробці було?

Аліса тим часом протирала поверхні.

- Світлини. Купа світлин. Ти просто не уявляєш скільки...

- Що на них?

- Я тобі потім покажу. Ти маєш це побачити сама. Це важко пояснити. Але це точно допоможе нам надати докази, щоб Роберто Марконі потрапив до в’язниці надовго, бажано пожиттєво.

- Для цього мають бути безперечні докази. Ти ж розумієш?

- Так, Алісо, звісно.

- І ти думаєш, цих світлин буде достатньо, щоб Роберто отримав таке покарання?

- Ти сама скажеш мені, коли їх побачиш.

- Окрім світлин, там ще щось було в тій коробці? Може лист чи записка?

- Зараз.

Крістофоро залишив Алісу на кухні. Ще не було прибрано, але вже не було так страшно там знаходитись.

- Ось, дивись.

Крістофоро приніс листівку, в якій було вказано незрозумілий номер.

- Ти не знаєш, що це може бути?

Аліса взяла в руки листівку та одразу впустила шабру, якою збирала друски від розбитої чашки.

- Алісо, ти зблідла. Що сталось?

- Це номер моєї банківської комірки. Звідки це в тебе?

- Це було на дні коробки під пакунками з фотографіями. Бачиш, як добре, що я тебе покликав.

- Ти не знав, що це якось пов’язано зі мною?

- Ні, звісно, ні. Але мені, Алісо, не до вподоби, що навколо твоєї персони стільки незрозумілого.