Розділ 69

Цю ніч Аліса вирішила виспатись. Тиждень був важкий. Якщо чесно, то декілька останніх місяців не можна було назвати легкими. Але сьогодні не було ніяких причин, щоб не спати вночі добре.

О третій годині ночі в Аліси задзвонив мобільний телефон. І не просто задзвонив і перестав. Ні. Він дзвонив і дзвонив, допоки Аліса не намацала його руками, при цьому не відкриваючи очей і намагаючись ще втримати сьогоднішній сон.

- Алло…

І знову засинає.

- Алісо..?

Чоловічий голос кликав її і поступово ставав частиною її сновидінь.

- Алісо!

- Що..?

- Алісо, це Крістофоро. Ти спиш?

- Ні. Танцюю.

- Танцюєш?! З ким?

- З ліжком… Боже… Котра година?

Аліса подивилась час на телефоні. Три години ночі! ТРИ! ГОДИНИ! НОЧІ!

- Крістофоро! Ти в своєму розумі?! Ти час бачив?!

- Знаю, знаю. Алісо, це терміново.

- Що?

- Мені тут дещо під двері принесли.

- Ти о третій годині ночі вирішив розказати мені про кур’єрську доставку?!

- Алісо, я з головою ще на «ти».

- Вірю. Щось ще? Ще є шанс, що я тебе завтра не захочу вбити.

- Не жартуй так.

- Просто скажи, нащо зателефонував.

- Треба, щоб ти приїхала. Не телефонна розмова.

- В мене немає цензурних слів, Крістофоро. Все. Не пий більше. Це шкідливо для здоров’я. Гарних снів.

- Не клади слухавку, Алісо. Я серйозно. Приїдь зараз, прошу. Я оплачу таксі. Це терміново. Мені потрібна твоя допомога.

- Якщо це якась дурня, то я тобі розкажу все, що про тебе думаю.

- Алісо…

- Вари каву, Крістофоро. Дуже міцну каву.