Розділ 68

Тед Банді, один із найжорстокіших серійних убивць в історії США, захищав себе сам, без адвокатів, і відмовився визнавати себе винним. Як власний адвокат, Банді міг з’являтися в суді без наручників і використовувати юридичну бібліотеку.

***
Крістофоро Альберті сидів вдома пізно ввечері. Він не міг спати. Його мучило судове засідання, яке мало відбутися за тиждень. Один тиждень – сім днів, щоб знайти підтвердження, докази проти Роберто Марконі. Його мають звинуватити у вбивстві Катрін та її дитини, тобто їхньої дитини. Боже, від цих всіх роздумів у слідчого почався головний біль, тому він вирішив налити собі ще келих вина. Це був черговий келих вина. Ні, Крістофоро не був алкоголіком. І це було вперше за довгий час, коли він взагалі дозволив собі випити чогось міцного. Йому було важко – і це було виправданням для вечірнього пияцтва.

Крістофоро не знав, з якого боку підібратись до вбивства Катрін. Цей злочин був продуманим. Пожежа, вогонь знищив всі докази. Свідків досі не було знайдено. На завтрашній день він вже запланував поїхати до будинку, де було знайдено тіла. Те, що будівля належала Роберто Марконі юридично, було непрямим доказом. Тому це не було б причиною звинувачення. А треба було знайти прямий доказ – і про це міркував котру годину поспіль Крістофоро.

Те, що Роберто вирішив сам себе захищати, мало б принести хоча б якусь радість в теперішній стан сеньйора Альберті. Але – ні. Цей факт перетворював судове засідання та й взагалі все розслідування на цирк, театр одного актора. І це могло лише спотворити та спростити й так не дуже міцні докази.

Раптом Крістофоро почув, що у двері його квартири дзвонять. Він нікого не чекав. Була вже одинадцята година вечора, а він випив не один келих вина. Взявши в руки пістолет, Крістофоро пішов до дверей. Він не збирався стріляти, але, якщо доведеться, то це буде самооборона.

- Хто там?

У вічко нічого не було видно, тому що на сходах не горіла лампочка. І ще було тихо, наче йому почувся цей дзвінок.

- Я ще раз питаю, хто там?

І знову тиша. Крістофоро все ж таки вирішив визирнути і подивитись, хто або що там.

Трохи причинивши двері, він побачив коробку біля дверей. Світла з квартири було достатньо, щоб побачити, що, окрім коробки, більше нікого і нічого на сходах не було. Треба було занести в квартиру та відкрити цю коробку. Але перед цим Крістофоро схилився та прислухався.

- Хоч би не вибухівка.