Розділ 64

Смерть стукається до всіх однаково. Горацій

Аліса не могла оговтатись після того, як оглянула тіло Катрін. Вона намагалась абстрагуватись, але їй це не вдавалось. Вона знала Катрін певний час, тому те, що Аліса побачила зранку не йшло з її голови. Тепер, сидячи в кафе, дівчина не могла спокійно сприймати людей, які сиділи навколо. Вони сміялись, щось обговорювали, їли. Жили. Це було дивним для сприймання Аліси після того, що вона побачила. Вона не могла усвідомити, як жити далі після того, як побачила смерть. Так, Аліса побачила вже тіло Катрін, не сам процес помирання, але це справило на неї максимально негативне враження. І одразу в голові з’явилась така думка, як: для чого це все? Цей сміх, це спілкування, ця робота, ці друзі та стосунки…

Аліса замовила собі міцну каву, сподіваючись, що напій зможе вплинути на хід її думок, але – ні. Як наслідок, в неї з’явився головний біль – і все навколо стало дратувати ще більше.

- Алісо?

Прийшов Крістофоро. Вони домовились зустрітись в кафе, коли в нього буде перерва в допиті Роберто Марконі.

- Алісо, ти погано виглядаєш. Щось сталось?

- Я була в коронера, оглядала тіло Катрін. І так, це вона. Добре, що мені не довелось оглядати тіло її дитини. Я його в житті не бачила, тому нічим не змогла б допомогти. Мене й так заледве не знудило.

- Я бачу, що ти досі бліда.

- Подивись на цих всіх людей навколо… Вони навіть не підозрюють, що поруч з ними, такими веселими та життєрадісними, в сірій будівлі знаходиться тіло молодої дівчини та її неповнолітньої дитини. Хіба це справедливо?!

- Алісо, я пам’ятаю, коли сам вперше побачив мертву людини. А коли вперше мені довелось застрелити злочинця, я тиждень не виходив з бару та навіть пішов в церкву.

- Що ти робив в церкві?

- Сповідувався. Тому що вбити людину… Я хотів сказати, що я розумію твої почуття.

- Не знаю… Мені так погано на душі. І цей галас навколо…

- Можемо піти звідси.

- Так, добре, дякую. Розкажеш, що вдалось дізнатись від Роберто Марконі?

- Особливо нічого. Він не визнає свою провину, в нього один з найдорожчих адвокатів, і, окрім його зображень з камер лікарні, в нас більше ніяких доказів. Але…

- Але?

- Але, коли я шукав тебе в Мілані, там був чоловік, який розказав нам з Юліттою страшні секрети сім’ї Марконі.

- Хочеш, щоб він свідчив?

- Він вже погодився. Сьогодні він прибуде в Турин.