Розділ 56

Ательє було зачинено, тому що була ніч. По периметру була ввімкнена сигналізація, а холл підсвічувала охорона, яка сиділа в середині.

- Ти можеш відчинити? Нам потрібно потрапити в твій кабінет.

- В мене немає з собою нічого: ні телефону, ні паспорту, нічого. Яким чином, по-твоєму, я можу відчинити ці магнітні двері? Ти чим думала, коли везла мене сюди вночі?! Я навіть з охороною не можу зв’язатись, тому що немає чим!

- Не кричи. Не привертай увагу.

- А може це якраз те, що ти хочеш більше всього – увагу? Дівчинка, про яку забула навіть власна родина!

- Замовкни! Зараз я дам тобі телефон – і ти подзвониш охороні. І без фокусів! Якщо ти подзвониш своєму улюбленому слідчому, то я тебе вб’ю.

- І як же ти тоді отримаєш гроші?!

- Доведу, що ми родичі, – і отримаю спадок.

- Ти – хвора!

- Телефонуй, здорова!

Катрін всунула телефон в руки Аліси. Вони в неї тряслись від перевтоми та нервового збудження.

- Набирай!

- Не можу! Зачекай.

Аліса набрала номер Крістофоро та натиснула виклик. Вона побачила, що виклик було прийнято.

- Ну, що там?

- Катрін, охорона напевно спить. Ніч, ательє зачинено. Зараз ще раз спробую.

Аліса припинила дзвінок, сподіваючись, що Крістофоро почув три ключові моменти: з нею Катрін, вона в Турині, вони намагаються потрапити в ательє.

***

Крістофоро спав. Йому снилися не зрозумілі сни, тривожні. Але в цю ніч вони снились йому не довго – його розбудив телефонний дзвінок. Дзвонив невідомий номер. Це було дивно, однак Крістофоро вирішив відповісти. І не помилився. Він почув Алісу. Вона була живою. Це перше, що його цікавило. Окрім цього, він почув чітку інформацію, яку Аліса спеціально хотіла сказати йому. Тому, не чекаючи ранку, він зібрався, подзвонив в поліцію Турину і поїхав в аеропорт. Він сподівався, що Аліса здогадається тягнути час так, як тільки зможе.