Розділ 53

- То, що будемо робити? Треба шукати Алісу. Якщо до цього не причетна Розалія, то хто тоді викрав, а головне, для чого викрав Алісу? Ви ж усі тут зібрались не дарма! Ви всі хочете поділити владу завдяки лише згадці про прізвище Вінченці, то ж треба щось робити! Тому що єдиний носій цього прізвище може зникнути – і що тоді? Чим тоді ви будете аргументувати свої дії?!

В Крістофоро не залишилось повітря. Всю свою палку промову він виказав на одному подиху. Він нервував, страшенно нервував. Здавалось, він не нервував так ніколи в житті. Він бачив, що всі присутні не особливо здатні до активних та рішучих дій. А йому треба було, щоб все працювало, щоб не втрачати жодної хвилини дарма. Бо кожна хвилина вартувала життя – життя Аліси.

- Ти сам не так давно виказав припущення, що Аліса може бути не єдиною дитиною Фіоренцо. Чому все ж таки не зосередитись на цій гіпотезі?

Юлітта була спокійною та врівноваженою. Абсолютна протилежність поведінці Крістофоро. Але своїм зверненням вона змогла привернути увагу присутніх і продовжила:

- Я маю на увазі… Послухайте, коли Аліса народилась, Фіоренцо вже достатньо пожив на цьому світі. І я не повірю, що мати Аліси була його першим і єдиним коханням. Алісу так оберігали та приховували від усіх. Виникає питання – ЧОМУ? Невже ніхто з присутніх, таких наближених свого часу до родини Вінченці, нічого не знає про інших його  нащадків, чи існують вони взагалі. Га? Ну, чого ви всі мовчите?! Вам ніхто нічого не зробить. Фіоренцо мертвий. Навіть, якщо ви йому щось там пообіцяли – до кінця днів своїх зберігати цю таємницю і ще забрати її з собою в могилу – то зараз це ні до чого! Як ви не розумієте…

Юлітта не втрачала спокій, але вона починала відчувати злість. А це означало, що ще трохи, а далі вона перейде межу.

- Добре. Тут всі мовчать. Я не можу так. Я знав Фіоренцо і знав, як він любив доньку. Думаю, це важливіше, – зберегти життя живої людини, аніж зберігати таємниці мертвої.

Встав зі свого місця непоказний чоловік, середніх років. Крістофоро на той момент вже забув його прізвище. Цей не дивно: неможливо тримати в голові стільки інформації за таких обставин.

- Це було давно. Тоді ще Фіоренцо не був таким, яким ви його всі пам’ятаєте. Він був ще на шляху до цього. Тому був не зовсім заможним і не зовсім впливовим. Але йому сподобалась дівчина. Вона була красива і розумом, і тілом. А ще її батько і, в принципі, сім’я в цілому були проти Фіоренцо. Вважали не гідною партією. Бандит та красуня-танцівниця. Сім’я в цієї дівчини була порядна, але зі своїми секретами . З такими, що очі на лоба лізли. І всі боялись, що про них дізнаються. Але танцівниця завагітніла від Фіоренцо і народила дитину, дівчинку. Фіоренцо вони звісно сказали, що дитина не від нього, швидко видали доньку заміж за вигідного нареченого. Знаєте, такого, якому все було байдуже, аби лише гроші були. Він би ні про що не питав зайвого.

- І що то за секрети такі страшні?

Юлітта зачаровано запитала. Їй було цікаво. Вона ніби читала книгу, і зараз мала б початись розв’язка.

- Батько в тій родині… Він не гребував зв’язками з донькою. Тому не хотів, щоб про це хтось дізнався та й щоб вона зникала з його доступності.

- Фу!

- Юлітто, я підтримую, але давай послухаємо далі.

- Сеньйоро Альберті, Ваша подруга дійсно права. Це «фу», але й не таке буває. Звісно, від Фіоренцо дівчинка народилась без зовнішніх вад, як це буває від інцесту, а от психологічно… Коротше кажучи, її дід був добре знайомим і з нею. Мати не була проти, а вітчиму було байдуже, чого це дідусь в них так часто робить вдома. Але пройшов час і та дівчинка теж подорослішала і завагітніла, але вже від діда. І зрозуміло, що народила дитину не зовсім здорову. Але цей відмовився її спонсорувати, сказавши, що таке не могло народитись від нього. Немає на приміті, хто б ця дівчина могла бути?

Крістофоро переглянувся з Юліттою.

- Катрін. В неї є хвора дитина. Але ми її перевіряли. Ніби нічого. А звідки Ви це все знаєте?

Я був дуже наближеним до Фіоренцо. Він дуже просив, щоб я та мої люди наглядали за Алісою. Але бачите самі, що прогледіли.