Коли Крістофоро спустився в холл, він не побачив Алісу. Навіть заглянув в ресторан в межах готелю – але й там не знайшов дівчину. Запитав в рецепшеоніста, але той сказав, що в нього тільки почалась зміна, тому він нічого не бачив. Але повз проходив його колега, що працював зміну до того:
- Фабіо, ти не бачив тут дівчину?
- Їх тут сотні, Алекс. Ти що жартуєш?!
- В що була Ваша знайома вдягнена чи може Ви покажете її фотографію, якщо маєте?
Крістофоро знайшов в телефоні фото Аліси з особистої справи.
- Ось, дивіться. І ще сьогодні вона була вдягнена в білу майку та яскраві рожеві шорти.
- О, так, я її бачив. Почекайте.
Фабіо дістав з кишені джинс якийсь папірець.
- Я хотів якраз залишити на рецепшені. Я бачив цю дівчину. Я ще спитав чи не потрібна їй допомога?
- Чому Ви про це спитали в неї, Фабіо?
Крістофоро почав хвилюватись. Він вже розумів, що щось точно сталось.
- До цієї дівчини підійшов чоловік. Вона точно була цим не задоволена. Потім я запропонував допомогу, але той хлопець обійняв її за плечі і сказав, що вони нещодавно посварились з його дівчиною і тому вона так на нього реагує. Потім він сказав, що їм вже час. Але дівчина сказала, що якщо вони вже їдуть, то їй треба виписатись з номеру. Він її відпустив, але тримався поруч десь на відстані двох метрів. Мені це здалось дивним, але в усіх різні відносини. Дівчина підійшла і показала мені напис на телефоні. Я думав, цей запис стосується номеру готелю, але там було написано: «ДОПОМОЖІТЬ». Я спитав, розуміючи, що не можу її видати, : «Вам листок і ручку дати, щоб написати відмову від бронювання?». Вона одразу не зрозуміла, але через секунду сказала: «Так, звісно. Дякую». Я дав їй листок. І вона написала. Ось, дивіться.
«Крістофоро, мене знайшли люди Розалії. Мені страшно. Я не знаю, куди мене повезуть. Подзвони Юлітті – вона знає, де шукати людей батька.
Аліса Вінченці».