Розділ 47

- Я можу дізнатись через своїх знайомих, завдяки своїм зв’язкам, чи справді Ви єдина дитина у Вінченці?

- Що це змінить?

- Алісо, нам треба зрозуміти причину, через яку на Вас оголосили полювання.

- Це якась дурість. Навіть, якщо в нього ще були якісь діти, я тут до чого?

- Ну, Ви ж отримали майно, ательє і, я так розумію, ще непогані гроші. Ви ж ні з ким не ділили цей спадок, чи не так?

- Ні. Мати давно живе у Франції з новим чоловіком, тому все отримала я.

- Ну от. Я думаю, у Вас ворогів через це додалось.

- Слухайте. Я не хочу цього. Нічого не хочу. Я залишусь тут, у Турині. Ательє я можу керувати і на відстані. Приїжджати інколи. Тут мені спокійніше. Я думаю, Розалія не дізнається, що я взагалі кудись поїхала.

- Ви серйозно хочете залишитись тут, у Турині?

- Так. А що?

- Я не зможу залишитись з Вами.

- І що? Я вже не в тому віці, щоб мені необхідна була нянька. То ж…

- До чого тут нянька?! Ви не розумієте! Вас вб’ють і оком не встигнете кліпнути! Юлітто, Ви хоча б щось їй скажіть!

- Не кричіть, Крістофоро. Ви псуєте атмосферу в моєму салоні.

- Дурного не кажіть. Краще донесіть до своєї подруги істину – її можуть вбити.

- А чому ж сьогодні мені за пів дня ніхто нічого не зробив? Не скажете мені, сеньйоре Альберті?

- Тому що я за тобою пів дня усюди як той цуцик бігав!

Крістофоро стукнув рукою по тому ж круглому столі посередині кімнати. Цей звук був схожий на звук ляпасу. Аліса аж сіпнулась та в неї потекли сльози з очей. Вона не знала, чого плаче – напевно, так виходив увесь накопичений стрес.

- Так, все. Всім треба заспокоїтись. Крістофоро, може Вам треба прогулятись? Ви зараз здатні на будь-що. Не хвилюйтесь – я за Алісою нагляну. А ти, Алісо, подихай і будь вдячною нарешті хоча б комусь. Цей світ не крутиться навколо тебе. Досить бути балуваною дитиною! Бери себе в руки врешті-решт.

- Юлітто, ти на чиєму боці?

- Здорового глузду. Якщо ти не розумієш очевидних речей – то я тобі поясню, як маленькій дитині.

Крістофоро пішов. Він дослухався поради провидиці. Він втомився, був злий на себе, на Алісу. Йому треба було переключитись, аби не наробити дурниць. Крістофоро дав свій номер телефону Юлітті, щоб та написала йому, коли Аліса заспокоється. Сеньйор Альберті вирішив прогулятись. Мілан зустрів його спекою, але Крістофоро не зважав на це. Зазвичай його приводили в баланс спорт або дівчата. Але зараз йому не хотілось ні того, ні іншого.