Розділ 46

- Ваш батько, я перепрошую, хто? Повторіть ще раз, тому що мені здається, що я неправильно Вас почув, Алісо.

- Фіоренцо Вінченці. Він – бізнесмен.

- Ну, якщо це так зараз називається… Хоча, як мені відомо, Фіоренцо Вінченці – тіньовий бізнесмен, простіше кажучи, бандит, а ще простіше – представник класичної структури італійської мафії.

- Він не просто представник чи частина, мій батько – головний. Можливо, Ви чули про людину, яку називають Принц Ночі? То це він.

- І Ви мені про це нічого не сказали, Алісо?! Це ж дуже важливо!

Крістофоро підвівся зі стільця та почав ходити з одного кутка кімнати в інший.

- Ви що наробили, Алісо?! Тепер зрозуміло, чому на Вас полює Розалія Голді! В мене просто бракує нормальних слів.

- Крістофоро, послухайте. Я вже років десять не бачила свого батька. Мене виховували няньки, навіть коли батьки жили разом. А потім я просто почала жити окремо. В моєму житті не було особливо присутності батька чи його впливу.

- Хто ж тоді «допоміг» Вам придбати ательє?

- Це виняток. Це подарунок на день народження.

- Ви казали, що отримали це приміщення у спадок, чи не так?

- Так, це правда. А й не казала, що мій батько досі живий. Він помер, а коли я стала повнолітньою – отримала майно у спадок. Я ж була його єдиною дитиною.

- Хто ще про це знав?

- Окрім Юлітти та тепер Вас, ніхто. Навіть Марчелло нічого про мене не знав.

- В мене досі питання присутнє в голові: як Ви, Алісо, вийшли заміж за Марчелло?!

- Що Ви весь час питаєте чому-чому… Сподобався – от і вийшла.

- Алісо, не бреши, принаймні собі. Я була на вашому весіллі і знаю точно, що коханням там і не тхнуло. Скажи вже нарешті, що тебе призвело до такого дивного шлюбу!

- Нічого! Відчепіться від мене! Ви всі жили нормальним життям, ніколи не переховувались і не думали, що будь-якої миті хтось з ваших рідних може померти чи навіть ви самі. І ці всі думки були зі мною завжди: мені було п’ять, десять чи п’ятнадцять. Це ненормально, розумієте? Але я вирвалась. Так, вирвалась. Змінила прізвище, переїхала в інше місто, вийшла заміж за того, хто не мав великих амбіцій, просто за першого ліпшого. Просто, щоб було. Просто, щоб була звичайна сім’я. Але й тут я не впоралась.

Всі замовкли. Аліса переводила подих. В голові в неї вперше за довгий час не панував хаос. Нарешті вона відчула спокій – вона виплеснула всі емоції, нічого не тримаючи в собі. Але цю мить тиші перервав голос Крістофоро:

- А що як Ви, Алісо, не єдина спадкоємиця Фіоренцо Вінченці?