Розділ 40

Аліса нарешті зайняла своє місце в літаку. Вона вимкнула телефон та, вставивши у вуха навушники, які були під’єднані до плеєра, закрила очі. Через те, що вночі збиралась та їхала до аеропорту, зовсім не спала. Тому мріяла, що наступні п’ятдесят хвилин просто поспить. Але мрії – це щось примарне і не завжди мають звичку збуватись.

- Перепрошую.

Навіть крізь знайомий ритм музики в навушниках Аліса почула голос людини, яка рухалась по проходу. Аліса відчула, що на сусіднє крісло хтось сів.

- Знаєте, я так задивився на той схід сонця, що майже не запізнився на рейс.

Аліса навіть з принципу не хотіла відкривати очі, щось говорити Крістофоро Альберті, який сів поруч. Вона хотіла стати непомітною, прозорою та невагомою.

- Алісо, не робіть вигляд, що Ви мене не чули. Я Вам не вірю. Ви аж сіпнулись, коли я до Вас сів.

- Я сплю і бачу кошмар, де Ви в головній ролі.

- Я Вам наснився? Це мило.

Аліса відкрила очі і подивилась на Крістофоро.

- Поясніть мені, будь ласка, чому Ви мене переслідуєте?

- Ви не мали покидати місто.

- Я такого документа не підписувала. Я не підозрювана. Тому, будь ласка, залиште мене в спокої.

- Алісо, я теж взяв собі відпустку.

- Під час важкої фази розслідування? Я Вам вірю, не щиро, звісно, але вірю. Тепер можете зійти з літака?

- Алісо, нічого з Вами не станеться, якщо до Мілану Вас буду супроводжувати я. Правду кажучи, з Вами якраз нічого не станеться, якщо з Вами буду я.

- Досить з мене цього всього і Вас на додачу. Я хочу відпочити. Цілий місяць нікого з розслідування не було в моєму житті – і я була щаслива. Але тепер Ви тут – і Ви хочете зіпсувати мені відпочинок. Що я Вам зробила особисто?

- Ви мене навіть не помітите. Але для Вас небезпека досі існує.

- Для мене існує небезпека нервового зриву, Крістофоро.