Розділ 38

- Як вона встигла швидко вийти з ательє, що її ніхто не затримав?

- Співробітники поліції чергували біля центрального входу. Напевно, сеньйора Марконі спустилась по сходах і вийшла через бічні двері. Лише в останню мить наші хлопці помітили чужу машину, яка виїхала з-за рогу двору.

- Тож її хтось чекав. А номера встигли перевірити?

- Автомобіль був без номерів.

Аліса та Крістофоро сиділи на лавці в парку та їли морозиво. Керівника служби безпеки забрала швидка, а Аліса вже встигла сповістити його родичів про нещасний випадок.

- Ви думаєте,  можливо знайти Катрін?

- В теорії – так, на практиці – не впевнений.

- Ви будете її шукати?

- По можливості. Вона не є фігуранткою жодної справи, окрім цієї. Але і в цій ситуації не можливо відкрити проти неї кримінальне провадження.

- Чому?

- В нас немає прямих доказів.

- Але ж Катрін нам розказала про те, як вона пов’язана з Розалією та її «компанією».

- Так. А хто з нас фіксував цю розповідь хоча б якимось чином: чи камерою, чи диктофоном? Ніхто. Ми просто слухали сумну історію півгодини.

- Я знала про її сина, але решта була мені не відома. Таке враження, що я взагалі не спілкуюсь з людьми, які мене оточують.

- Алісо, Ви – смішна. Але я все ж таки спитаю, чому Ви так вирішили?

- Подивіться самі. Катрін – моя підлегла, помічниця. І що? Виявляється працювала тут, аби щось дізнатись чи підставити. Я точно не знаю, що саме… Далі. Головний бухгалтер ательє та мій заступник. Про Марчелло я навіть не буду говорити.

- Ви так і не розповіли, чому вийшли заміж за Марчелло.

- В цьому немає потреби. Ми вже розлучені.

- Не хочете говорити – це дивно. Зазвичай жінки люблять пожалітись на своїх чоловіків, особливо що стосується колишніх. А Ви не хочете.

- Немає сенсу, Крістофоро. І чому Ви весь час мене про це питаєте? До справи це немає ніякого відношення. Не думаю, що Марчелло став таким по причині нашого невдалого шлюбу.

- Уявіть, що так.

- Не мої проблеми.

- Хочете, можу розказати Вам про свої невдалі стосунки?

- Не цікавить, сеньйоре Альберті. Не забувайте, якого виду у нас з Вами відносини.

- І які ж?

- Ділові і тільки. Моя б воля, взагалі цього всього в моєму житті не було і людей дотичного до цього теж.

- Грубо, але справедливо.

- Мені вже треба йти. На все добре.

- До скорої зустрічі.

Аліса пішла. Куди вона йшла, ще не знала, але точно знала, від чого вона втікала – від незручних запитань. Тому що вона сама не знала відповідь на це питання. А ще від нових чоловіків в її житті. Напевно.