Розділ 37

Немислиме відбувалося в житті Аліси. Якщо б їй хтось розказав раніше, що з нею таке станеться, вона нізащо б не повірила. Тепер, додатково до всього, що сталось з нею, Аліса вислухала історію Катрін. Це якась кримінальна драма. Але для Аліси, а особливо для Катрін, це була реальність. Історія життя Катрін викликала в Аліси жалість до дівчини. Хоча в тій ситуації, в якій опинилась Аліса, не на часі було витрачати себе лише на емоції. Треба було думати і вирішувати, що робити далі.

- Крістофоро, можна з Вами поговорити тет-а-тет?

Аліса хотіла вийти з приміщення, де досі перебувала Катрін та керівник служби безпеки. Вона відчувала там задуху. Було враження, що розпач Катрін так і липне до шкіри Аліси.

- Так, звісно.

Слідчий й Аліса вийшли з кабінету – і дівчина відчула, що може вільно дихати.

- Алісо… Ви щось хотіли?

- Так…

Аліса намагалась нормалізувати свій стан, тому не одразу зрозуміла, про шо питає Крістофоро.

- Алісо.

- О, так. Ви щось сказали?

- Це Ви хотіли поговорити зі мною наодинці.

- Так, хотіла. Скажіть, будь ласка, що Ви думаєте стосовно того всього, що нам розказала Катрін?

- Не знаю, якщо бути чесним. До того ж сеньйора Марконі розповіла нам лише про причину своїх дій. Але вона жодного разу так і не пояснила, чим саме вона займалась у Вас в компанії та для чого це все було зроблено.

- В тому то і справа.

Крістофоро та Аліса дійшли до кінця коридору, коли почули раптом гучний шум позаду.

- Ви почули, Крістофоро?

- Що це за звук?

- Не знаю. Але лунав він звідти, звідки ми прийшли. Ходімте, дізнаємось. Вони побігли назад до кабінету служби безпеки.

- А де Катрін?

Дівчини не було в приміщені, а керівник служби безпеки лежав на підлозі непритомний.

- Ми ж її не бачили.

- Ми з Вами, Алісо, за ріг коридору зайшли – могли не побачити.

- Що нам тепер робити? Де її шукати?

- А от в мене, Алісо, інше питання: як вона знерухомила дорослого чоловіка? Її ж обшукали.

- В неї ж була сумочка, здається, з собою.

- Якщо їй залишили сумку, отже, там нічого не знайшли. Я не був присутнім під час обшуку. Я був з Вами.

- Не розумію. Катрін погодилась співпрацювати. Невже вона збрехала..?

- Я думаю, це було не вперше, коли сеньйора Марконі брехала чи щось робила на кшталт цього. А от Вашому підлеглому треба викликати швидку. Здається, я бачу в нього сліди на шиї від електрошокеру.

- Я зараз викличу.

Аліса дістала телефон, щоб викликати швидку та побачила повідомлення від Катрін:

«Алісо, я прошу у Вас вибачення за все. Ви – хороша людина. Не зневажайте і не шукайте мене. Мій син для мене буде завжди в пріоритеті. І жодні гарантії мене не переконають.

Катрін».