Розділ 36

Перше завдання Катрін було прийти в один з клубів Турину і сподобатись його власниці. Головною і в клубі, і в угрупуванні була Розалія Голді. І без її згоди Катрін нізащо не залишили б в «компанії». Але Катрін думала, що це звичайна співбесіда для звичайної вакансії. Завдання  «сподобатись» керівництву не викликало підозр. Адже всі прагнуть сподобатись майбутнім керівникам під час інтерв’ю. Катрін теж цього прагнула. Робота з гнучким графіком та достатнім доходом – це все, що її цікавило. Тільки дівчина не знала, що «сподобатись» Розалії Голді – це теж саме, що продати душу Дияволу. Розалії Голді були потрібні люди, які будуть без зайвих питань виконувати найбруднішу роботу в світі: красти, підставляти, продавати різне, вбивати. Дівчат частіше всього вона наймала, аби вони зваблювали чоловіків, діставали чи робили на них компромат, грабували, але не вбивали. Вбивство Розалія вважала суто чоловічою справою. Хоча вона лише п’ять років в дитинстві навчалась в католицькій школі, Розалія гарно пам’ятала, що саме жінка має священне право давати життя в цей світ. Тому вбивати, тобто забирати життя, не її справа.

Коли Катрін прибула на «співбесіду», Розалія була здивована. Зазвичай не такі дівчата наймались чи просились на роботу до Розалії. Ті, хто приходили, бачили вже в своєму молодому віці різне життя з різними людьми. Але Катрін була виключенням. Тендітна, акуратна, в дечому боязка та скромна. А в дечому відчайдушна. І саме ця риса в характері Катрін змусила Розалію взяти її на роботу. Відчайдушні люди здатні на все –  цим Розалія вдало користувалась.

- Катрін, тобі Антоніо пояснив специфіку нашої роботи?

- Ні. Сказав, лише сюди прийти, до Вас.

- Добре. Катрін, мені сказали, що в тебе є маленька дитина. Це правда?

- Так. Мікелє. Він дуже хворий. Тому мені потрібні гроші. Антоніо запропонував мені працювати у Вас. Він говорив, що в цієї роботи гнучкий графік. Це добре, адже мені немає з ким залишати сина. А ще непогані гроші. Стан дитини треба підтримувати постійно. Але про умови не казав нічого.

Розалія довго дивилась на Катрін, ніби хотіла заглянути їй в душу та оцінити свій майбутній здобуток.

- Катрін, те, що я тобі запропоную, може не співпадати з твоїми моральними принципами та упередженнями. Але так, гроші за цю роботу точно будуть.

- Що я маю робити?

- Багато різних речей. Переважно поганих речей.

- Вбивати?

Це питання в голові Катрін звучало не так абсурдно, але, коли вона його промовила, їй здалось, що вона сказала якусь нісенітницю.

- Ні, не вбивати. Але виконувати інші доручення, які суперечать закону, доведеться.

- Мені не можна за ґрати. В мого сина нікого немає.

- Про це не хвилюйся. За цим у нас слідкують.

- Як?

- Якщо все виконується чітко, відповідно до плану, – то все добре. Якщо ж людина дає собі можливість помилятись – то ні.

- Що тоді?

- Смерть.

Катрін була дуже налякана. Їй жоден з варіантів не влаштовував.

- Я маю подумати.

- Ти мала змогу подумати, йти тобі сюди чи ні. Але коли ти вже прийшла, то в тебе лише такі варіанти відповіді: так або так.

Lasciate ogne speranza, voi ch’entrate (італ.)

Хто входить тут, покинь усю надію

             (Данте Аліг’єрі «Божественна комедія»)