Розділ 31

- Що Ви будете замовляти?

- Напевно щось солодке. Після цього стресу мені потрібен цукор. А Ви, Крістофоро?

- А я вважаю, що обід має бути повноцінним. Тому спочатку я з’їм щось, від чого в мене не буде потім проблем зі шлунком.

- І що це?

- Суп якийсь. Тому що лише за десерт Вам організм «дякую» не скаже.

- Можливо.

Вони покликали офіціанта. Дівчина років двадцяти прийняла в них замовлення. Чекати вони могли на замовлення декілька хвилин.

- Поки ми не розпочали прийом їжі. Я ж обіцяв, що потім не буде ніяких розмов. Алісо, в мене є питання?

- Яке?

- Чому Ви вийшли заміж за Марчелло?

- Цікаве питання, але я на нього не відповім.

- Не знаєте, що сказати у відповідь?

- Не знаю, для чого мені це робити.

У Крістофоро задзвонив телефон, і це врятувало Алісу від безглуздої, на її погляд, розмови. Сеньйор Альберті майже не відповідав тому, хто був з ним на зв’язку. Він тільки махав головою (ніби співбесідник міг його побачити) та казав своє погоджувальне «Мг». Наприкінці недовгої розмови Крістофоро сказав: «Затримайте її за будь-яку можливість». Потім він поклав слухавку та довго дивився на телефон, який поклав перед собою на стіл. Хвилину помовчав, а потім заговорив:

- Алісо, я знаю, що Ви зараз засмутитесь.

- Що сталось?

- Одна з Ваших співробітниць причетна до приїзду Розалії та махінацій Марчелло. Зараз її мають затримати. Я в цьому впевнений. Але ми теж зараз повернемось в будівлю. Там все вже перевірили – нічого небезпечного, такого як вибухівка, не було знайдено.

- А «жучки»?

- Їх там було повно, та й камери транслювали все, що відбувалось в будівлі не тільки Вашій службі безпеки, а й іншим людям.

- Слухайте, я нікому нічого поганого в житті не зробила. Чого це раптом навколо мене стільки бруду?!

- Я не знаю. Але я впевнений, що ми врешті-решт дізнаємось. А тепер ходімо.