Розділ 30

Аліса і Крістофоро вийшли з будівлі ательє. Погода була погожа. Не дивлячись на всі негаразди, які відбувались в житті Аліси, вона відчувала та бачила красу навколишнього світу. Досі. Хоча це було незвично. За останній період відчувати щось хороше.

- Чому Ви вирішили, що в моєму кабінеті було щось встановлено, таке як «жучки» чи камери? Це схоже на опис якогось шпигунського кіно.

- Ну, щось же вони, ці «гарні» хлопці, мали робити весь час, коли вони перебували в приміщені. Дарма таких людей і в такій кількості не водять. Навряд чи Розалія так сильно боялась за свою безпеку, перебуваючи у Вашій компанії. Тому не зайвим буде перевірити все.

- Я все рівно не розумію, для чого їй це. Вона має владу і, судячи з усього, гроші. Для чого їй я чи Марчелло? Це безглуздо.

- До того, поки ми не дізнаємось, що саме зв’язує Марчелло і Розалію, не можна вибудовувати ніякі гіпотези.

- До речі, як там Марчелло?

- Про зміни ані в гірший, ані в кращий бік ніхто не повідомляв. Але можу Вас запевнити, що його надійно охороняють. Ніякі псевдо лікарі чи хтось ще не зможе до нього навіть і близько підійти.

- Це добре. Він важливий свідок.

- І Ваш колишній чоловік.

- Це не має ніякого значення. Точно не для мене.

- Цікаво.

- Якщо чесно, то не дуже це все й цікаво. Моя б воля, я його ніколи б більше не зустрічала, не бачила і не була дотична до його життя та його справ.

- Це через втрату дитини?

- Я не хочу про це говорити.

- Вибачте.

За розмовою вони дійшли до найближчого кафе.

- Ми справді будемо обідати разом, Крістофоро?

- Так, а що?

- Я думаю, це не дуже професійно.

- А як щодо ділового обіду?

- І що ми будемо обговорювати?

- Не знаю. Мені здається, що ми стільки всього вже обговорили за день, що наразі час просто поїсти.