Розділ 23

Розалія… Банда… Марчелло…

Як це взагалі можливо?

Це єдине питання, яке Аліса задавала собі кожну хвилину. Відповіді так і не знаходила.

- Алісо! Алісо! Що з Вами?

Крістофоро, тримаючи дівчину за плечі, струшував її та приводив до тями.

- Що? Що таке?

- Я п’ять хвилин не міг до Вас дозватись. З Вами все добре?

- Відчуваю себе Алісою, яка падає у кролячу нору. «Чи то колодязь був просто таки бездонний, а чи так повільно вона падала, але дорогою їй не бракувало часу роззирнутися і поміркувати, що ж буде далі» (Льюїс Керрол «Аліса в Країні Див»). Так і я: намагаюсь роззирнутись, поміркувати, хоча б встигнути це зробити. Стільки всього сталось за короткий проміжок часу, що воно просто не вкладається в моїй голові.

- Я так розумію, це Ваша улюблена книга, що Ви її цитуєте.

- Не важко здогадатись, з ким мене порівнювали мої однокласники у шкільні роки. Тому, щоб знати хоча б про яку «Алісу» йдеться мова, я прочитала обидва твори: «Аліса в Країні Див» та «Аліса в Задзеркаллі».

- Сподобалось?

- Так. Але наразі я сподіваюсь, що в кінці цієї історії я залишусь ментально здоровою.

- Я Вас розумію. І не треба на мене так дивитись одразу. Я справді Вас розумію. В мене в житті теж були важкі періоди, які я називаю «все й одразу». Це дійсно важко. І враження складається, що звичний світ перевертається з ніг на голову.

- Дякую. Але що тепер робити?

- Чекати.

- Чекати? Не зрозуміла.

- Дивіться. Якщо це все правда, я маю на увазі, якщо Ваш колишній чоловік дійсно став частиною якогось угрупування або якимось чином причетний до їхніх справ, то нам треба чекати.

- Вони вже й так намагались  його позбутись. Поки що його забрала лише швидка, а не коронер.

- Я ж не кажу, що ми не будемо щось робити, поки чекаємо. Треба перевірити слова цього офіцера; дізнатись все про лікаря, який оглядав Марчелло. А чекати ми будемо, наглядаючи. Якщо все це правда і на Марчелло націлилась якась банда, то вони дізнаються, що він ще в цьому світі і прийдуть завершити свою справу.