Розділ 20

«Я не жертва»

Ці три слова крутились в голові в Аліси. Вона намагалась переконати сама себе. Слідчий був правий. Вона відчувала себе жертвою обставин, жаліла себе. Але треба було якось постояти за себе. Не мстити. Ні. Треба було зробити все можливе, аби Марчелло відповів за те, що накоїв. Відповів перед законом. Тому вже п’ять хвилин Аліса смиренно проходила всі процедури перед тим, як потрапити на зустріч з Марчелло. Їй треба було ще раз пройти через металодетектор, її мали обшукати, забрати  телефон та можливі пристрої фіксації аудіо чи відео. Потім їх мали їй повернути. В неї забрали навіть ключі та ручки, щоб Аліса навіть не змогла спробувати вбити сеньйора Леоні. Вона вже не мала того запалу, який в неї був під час розмови з сеньйором Альберті. Її не хотілось цього визнавати, але в певні моменти він був правий. І це Алісу дуже злило. Невже хтось краще неї розбирається в її житті?! Коли це стало її повсякденним?!

За цими питаннями без відповіді (принаймні, Аліса ще їх не знайшла), і «промайнув» час перевірки. Тепер в неї в руках не було вже сумочки, тому що майже все, що в ній було, підлягало конфіскації на моменти зустрічі з затриманим.

Алісу ввели у невелику кімнату. Посередині стояв стіл, біля нього, з двох сторін, два стільці. Поки що, окрім неї та Крістофоро, там нікого не було.

- А де Ви будете сидіти?

- Я буду з рештою за склом.

- Ви сказали, що будете зі мною…

- Я з Вами. Але в розмові з сеньйором Леоні, вас має бути тільки двоє. Він  має відкритись, відчути себе в безпеці, в комфорті.

- А як щодо мене?! Мого комфорту? Моєї безпеки? Я не дуже це розумію.

- Алісо, тут купа охорони. Ми будемо стежити за вашою розмовою. Тим паче вона буде записуватись. Тому, якщо раптом щось трапиться, в нас вже будуть готові докази.

- Ось за цю інформацію я Вам дуже вдячна! Скажіть тільки чесно: Ви хочете спровокувати Марчелло і для цього привели мене сюди? Я буду червоною ганчіркою для бика, чи не так?

- Не так.

- Я вже повірила. Прямо кожному слову. Якщо що, то ні. Я хочу піти звідси. Випустіть мене, будь ласка.

- Алісо…

Але Крістофоро Альберті не встиг завершити свою фразу, тому що конвоїр ввів у кімнату сеньйора Леоні.