Розділ 12

- Алісо…

- Пані Леоні, тепер Ви опустіть зброю. Вона Вам точно не треба.

Аліса тримала зброю так, що вона була направлена на всіх і на кожного в конференц-залі, окрім неї, звісно.

- Я хочу, щоб всі замовкли. Це моя компанія, і ніхто її в мене не відбере. Це по-перше. По-друге, ти, Марчелло, зараз забереш свої лахи і підеш добровільно зі слідчим у відділок. І як заключний пункт, від сьогодні у нас в компанії з’явилась дві вакантні посади: і бухгалтер, і заступник директора. Всі вільні. Геть.

- Пані Леоні, віддайте пістолет. Це доказ.

- Потім завезу. Поки що це гарантія, що ви всі покинете це приміщення. Я сказала: Геть!

- Алісо, я б Вам не радив…

- Пане слідчий, двері позаду Вас. На все добре.

Всі пішли. Аліса не була впевнена, що вони всі підуть виконувати все те, про що вона сказала їм раніше. Але вона була впевнена в тому, що їй погано. Почали з’являтись темні кола перед очима, розфокусувався зір, тягнуло живіт. Вона просто залишилась сидіти на самоті. Хтось тихенько постукав у двері конференц-зали.

- Пане слідчий, нащо Ви повернулись? Я ж сказала, що віддам Вам пістолет.

- Я маю його забрати зараз. Це доказ. Є певна процедура. Тим паче Ви теж маєте поїхати у відділок для надання свідчень.

- Де Марчелло?

- Його забрали патрульні.

- Це добре.

- Алісо, пістолет.

- Тримайте.

Слідчий дістав пакет, через нього взяв пістолет та поклав в цей же пакет.

- Алісо, збирайтесь. Ми їдемо у відділок.

- Я не можу.

- Чому?

- Мені погано.

- Там ми зможемо надати Вам першу медичну допомогу.

- Я не…

Аліса не договорила. Вона впала зі стільця, на якому сиділа. Втратила свідомість. Слідчий, який намагався хоч якось привести її до тями, перелякався. Сеньйор Альберті все ж таки викликав швидку та вибіг в коридор, щоб покликати когось на допомогу. Прибігла Катрін.

- Що з нею?

- Не знаю. Вона сиділа, сиділа, а потім впала. Аліса сказала, що їй погано, я їй не повірив.

- Треба викликати швидку.

- Вже.

- Треба покласти їй щось під голову та під ноги і так, щоб ноги були вище. Можливо, в неї впав тиск.

- Вона має отямитись. Я не знаю, що робити.

- Я думаю, швидка точно має знати. Давно Ви її викликали?

- Одразу. Десь хвилини чотири тому.

- Чотири хвилини без свідомості?! Треба негайно приводити її до тями. Будемо бити по щоках.

- Може не треба.

- Треба. Ой!

- Що?

- А звідки тут кров?

- Боже, цей день коли-небудь закінчиться. Яка ще кров?

- Не знаю, її не багато.

- Катрін, йдіть вниз – зустрічайте швидку.

- Добре, я побігла.

Катрін вибігла з конференц-зали. Слідчий залишився сам на одинці з непритомною дівчиною, з якої чомусь йшла кров.

Сеньйор Альберті вже тисячу разів пошкодував, що погодився поїхати з місс Леоні і в чомусь їй допомогти.

Безжально красива зламана троянда.