Розділ 11

Quando si sente abbaiare un cane in modo lamentoso è segno che qualcuno morirà .

Коли ви чуєте жалібний гавкіт собаки, це є ознакою того, що хтось помре.

Біля дверей конференц-зали Аліса зупинилась, затримавши руку над ручкою.

- Не бійтеся, Алісо.

- Я не боюсь. Я не боюсь.

Аліса схопила ручку і різко відчинила двері.

- О, Катрін, заходь, заходь.

Чоловіки, які сиділи за столом, навіть не підняли голови, щоб подивитись, хто до них зайшов.

- Це не Катрін.

Всі присутні подивились на Алісу. Пан Леоні вирячив очі та заледве міг дихати. Її заступник та бухгалтер досі залишились сидіти, на відміну від чоловіка, який навіть встав зі свого місця.

- Ах, ти, погань живуча!

Пан Леоні дістав пістолет та направив його на Алісу.

- Опусти зброю, дурень! Що ти тут влаштував?! Йди звідси!

- Я тебе зараз вб’ю, Алісо! Ти що не розумієш? Чому ти не померла в тому клятому автомобілі?

- Я можу зарахувати це як зізнання? Це стаття «замах на вбивство». І те, що Ви зараз робите, пане Леоні, це теж замах на вбивство.

- А ти ще хто такий? Біжи, хлопче, звідси, поки живий. Мені й одного гріха на душі вистачить.

- Я слідчий, Крістофоро Альберті. І я маю право Вас арештувати. Опустіть зброю та передайте акуратно її мені.

- Ні.

І пролунав постріл.

- Це був попереджувальний. Наступний буде в ногу. Обирайте, пане Леоні, яка: ліва чи права?

- Я тебе сюди не запрошував, пане слідчий.

- Мене Аліса запросила. І як я бачу, правильно зробила. Алісо, Ви як?

Аліса вжалась в стіну позаду себе. В цей час вона дуже захотіла навчитися здатності хамелеонів мімікрувати.

Аліса знала, що її чоловік здатен на багато поганих речей, але навіть уявити не могла, що в нього є пістолет і що він знає, як ним користуватись. Їй було страшно не тільки за себе.

- Марчелло, опусти зброю. Мені погано. Давай так поговоримо.

- Тобі погано?! Ха! А знаєш, як мені було погано! Та й зараз погано, бо ти, погань, не вмреш ніяк!

- Нащо мені померати?! Ми й так вже розлучені. Ми ніяк з тобою не пов’язані.

- Звісно. Прибрала до рук собі цілу компанію, маєш статки. А мені що робити?

- Працювати. Марчелло, я тобі вже давно про це говорила.

- Йди до біса, Алісо! Як же ти мені набридла.

- Марчелло, ми так не домовлялись.

Бухгалтер був дуже блідим, але десь все ж таки знайшов в собі сили, аби якимось чином спробувати зупинити пана Леоні.

- Опусти вже нарешті зброю.

Майкл підійшов до Марчелло ззаду і схопив його за руки. Почалась бійка, пістолет вилетів з рук пана Леоні і впав біля ніг Аліси. Вона, не довго думаючи, схопила його – і враз всі затихли.