Наші дні
- Ви, напевно, щось наплутали. Лікар мого колишнього чоловіка сказав, що в нього велика кількість пошкоджень: легені, ребра, струс мозку. А Ви зараз говорите протилежне.
- Як прізвище лікаря, з яким Ви говорили?
- Вінченцо.
- Якщо я не помиляюсь, в нашій лікарні немає лікаря з таким прізвищем.
- Ви впевнені?
- Зараз, одну хвилину.
Чоловік зателефонував по внутрішньому телефону лікарні.
- Лучіа, серденько, подивись, будь ласка, чи працює в нашій лікарні лікар з прізвищем Вінченцо?
Пройшло дві хвилини, поки йому відповіли.
- Дякую, Лучіа! Так. Так. Ні. Я сьогодні зайнятий – іду з сім’єю в театр. Чао!
Він поклав слухавку.
- Ну, ось, Алісо. Такий лікар у нас не працює.
- Можливо, він новенький?
- Ні, Лучіа, по-перше, працює у відділі кадрів. По- друге, повз неї не пройде жоден лікар. Лучіа поки що незаміжня – то ж самі розумієте.
- Ні, я нічого не розумію. Ви говорите одне, той лікар інше.
Раптово пролунав вибух. Затряслись вікна. Звук лунав з боку парковки. В кабінет забігла медсестра.
- Лікарю Андреас, що це було?
- Не знаю. Зараз охороні зателефоную.
Чоловік знову зателефонував по внутрішньому телефону.
- Так, я зрозумів.
Поклав слухавку.
- На парковці вибухнув автомобіль. Вже викликали поліцю та надзвичайників. До речі, з вікна в коридорі видно парковку. Хочете, подивимось.
Ми вийшли з кабінету і підійшли до вікна.
- Боже! Dios mio!
- Що, пані Леоні?
- Це мій автомобіль!