Глава 11

Аліса влетіла до офісу на всіх парах. Це ж треба було такому статися, що знову довелося підвозити Катерину.

Тільки виїхала на дорогу, як за кілька сот метрів побачила Катрю. Аліса, вивергаючи подумки усі лайливі слова, котрі могла згадати, пригальмувала біля сусідки. Запитала, куди та прямує. Катя йшла до автобусної зупинки. Як виявилося, сусідка мала намір закупитися в центрі. Продуктів вдома катма, а Мартін постійно забував про Катіні нагадування. Від пропозиції підвезти її до центру, Катерина не відмовилася.

Аліса поруч з Катрею, що всілася на переднє пасажирське сидіння, відчувала себе не надто комфортно. Наче й розуміла, що Катерина нічого про неї з Мартіном не знає, та все одно очікувала якогось каверзного питання, на яке б не знайшла відповіді.

Катря ж всю дорогу знову мовчала. Аліса згадала, як Мартін розповідав про те, що його дружина після лікарні дуже змінилася. Тепер Аліса це також зауважила. Катерина увесь час дивилася у вікно.

«Може вона таки щось знає? Та ні, звідки?» − Аліса, щоб не мовчати та не гризти себе негативними думками, заговорила:

− Ти, сподіваюся, мідій купляти вже не будеш? Ну або хоча б дату виробництва уважно дивися.

Алісі здалося, що вона занадто весело висловилася. Та, проте, вже хай буде так.

− Ні, мідій точно не буде, − Катя злегка усміхнулася, цим підкреслюючи, що тонкий гумор зрозуміла, − просто нормальними продуктами затарюся. В нас удома зі здорової та корисної їжі хіба трава на вулиці.

− Ого! То ти за здорове харчування тепер! Круто! Я теж. Ну, майже завжди. А Мартін як?

«А справді, як Мартін відноситься до таких перемін? Вона ж йому завжди такі смаколики готувала» − Аліса з цікавістю чекала відповіді.

− Та ні. У Мартіна вподобання не змінилися. Йому байдуже чи на користь, головне, щоб було смачно та ситно. Але я його й не змушую. Я сама не дуже так була прихильниця, але тепер це мені просто потрібно. Мені, а не йому. Дякую, що підвезла, − Катя попросила зупинитися й, не даючи Алісі змоги якось закінчити по іншому розмову, вийшла біля супермаркету, а Аліса помчала на роботу. Ще кілька хвилин до початку робочого дня і якщо вона не встигне, то день остаточно зіпсує начальниця. А він в Аліси й так уже був зіпсований зустріччю з Катрею.

Аліса дорогою перемотала в уяві кілька разів все, про що тільки но спілкувалася з Катею. Якщо добре роздумати, то розмова пройшла наче й непогано. Остаточний висновок – Катя нічого не підозрювала, але Катя і справді не така, якою її побачила Аліса у день їхнього знайомства. Якось після лікарні вона змінилася. Не тільки поведінкою, а й обличчям. Темні кола під очима, а брови… Аліса зауважила, що Катіні брови посвітлішали. Вона їх не пофарбувала. Може саме ця обставина зробила Катю іншою. Темні брови надавали Катіному обличчю виразності, а зараз воно було бліде. І нігті, на нігтях відсутній гель – лак.

«Ого, як вона в натуралізм різко подалася» − Аліса вбігла до офісу, всілася за стіл, миттю увімкнула комп’ютер. Всетаки спізнилася на п’ять хвилин, потрібно було швидко створити робочий вигляд. На Алісине щастя, начальниця не помітила її спізнення. Жінка полегшено видихнула. Швидко взялася до формування досьє нового клієнта, і загрузла в роботі. 

Орися ближче до обіду нишком поклала на Алісин стіл новий каталог косметики, з таємничим виразом обличчя і фразою «Як обіцяла! Там стільки всього!». Аліса вимучила з себе посмішку, подякувала й запевнила, що обов’язково все перегляне. Насправді ж в обідню перерву вона планувала відвідати косметичний салон. Власний зовнішній вигляд Алісу цілком і повністю влаштовував, однак профілактика зайвою ніколи не бувала. Та й волосся не завадить заламінувати. Аліса любила, коли воно ставало гладким, важким та зовсім не плуталося.

Тому, як тільки в обід Орися зникла за дверима комірчини, облаштованої під невеличку кухню, Аліса вхопила сумку і вискочила з офісу. Не встигла видихнути, як серце завмерло. На стоянці виблискував сріблом Мартінів мерседес.

Аліса роззирнулася. Мартіна ніде не видно. Не знала, чи він приїхав до неї, чи у нього якісь справи в її фірмі. Сполошено копирсалася в сумнівах. Чи підійти до його автомобіля? Чи просто вдати, що не помітила і зайнятися в обід усім тим, що запланувала? Може йому подзвонити і запитати, чи він приїхав спеціально до неї, чи ні? Такий варіант Алісі не сподобався. Бо як запитає про це, то матиме вигляд, мов би вішається йому на шию. Мартін же сам міг їй зателефонувати, якщо планував зустрітися.

Точно!

Аліса з жалем видихнула, коли впевнилася про себе, що Мартін приїхав не до неї, пройшла повз його автомобіль та вже всідалася в своє авто, коли почула, як Мартінів голос:

− Алісо! − він вискочив зі своєї автівки й вже біг до неї, − Привіт! Куди ти так поспішаєш?

Аліса, що якраз всілася на водійське сидіння та не встигла закрити дверцята, повернулася до нього. В душі розтеклося вдоволення, й жаль десь подівся.

«Значить приїхав до мене!»

− Привіт! Знаєш, ще трохи і я звикну до твоїх несподіваних візитів під мою роботу! Але поки це буде, все ж поясни, що ти тут робиш?

− Приїхав, бо маю на тебе плани в обід саме сьогодні, − він впевнено усміхнувся.

«Плани він має! Ага!» − попри злість, Аліса відчула збудження!

− Чого не попередив? Номер мого телефону наче маєш?