Розділ 37

Розділ 37

 Не розкривай свого володіння кинджалом. Не розкривай своєї влади над чарами. Не показуй усе, що ти вмієш. Виявляй силу через безсилля.

Холлі Блек

– Міс Арлін, це просто непорозуміння... – й далі шепотів Вайт.

Арлін вже не звертала на них уваги, вона впевнено крокувала залою, до свого місця, до трону. За нею по боках нервово виструнчились члени королівського кола, вони намагались зробити поважний вигляд, та їхні очі скажено стрибали, не приховуючи невпевненість. Шепіт і тривожні вскрики заповнили кімнату. Арлін трималася як найсуворіше, її хода була пружна, а очі холодні, вона поважно крокувала червоною доріжкою. В сріблі кованих троянд виблискували вогники свічок, на які дівчина мимоволі задивилась, развернувшись лицем до натовпу, вона сіла на трон, суворим поглядом обводячи присутніх.

Запала мертва тиша. Всі мовчали, споглядаючи елегантну постать. Крижаним тоном, дівчина вела:

– Ваша правителька повернулась і сидить перед вами. – Її голос луною котився тихим залом. – Я дуже розчарована тим, що мені вже встигли віднайти заміну, – вона ледь помітно усміхнулась, – з сьогоднішнього дня, не офіційно, королівське коло покидає значна кількість людей, їх обвинувачено в зраді проти королівства. Офіційні папери, з усіма іменами будуть підписані пізніше, доти ви будете знаходитися під вартою. – Арлін перевела подих, і скерувала погляд на святу в кінці залу, яка з цікавістю за всіма спостерігала.

– Можете помилуватися працею моїх найкращих людей, перед вами сама свята ночі, чарівна і холодна міс Есмері. – Арлін вдоволено спостерігала за реакцією, не спускаючи погляду з жінки. Вона вийшла з тіні, через що всі присутні почали охати і нервово здригатися, та шалено шепотіти перші рядки молитви. Одним помахом руки, Арлін звеліла святої піднятися до неї, вона легкою ходою линула червоною доріжкою, від її постаті колихалось холодне повітря, що здригало полум’я свічок.

Ліам непевно притягнув ближче до себе Ракель, вони переглянулись і лише тихо спостерігали за тим що відбувалось.

– Міс Есмері, чи не могли б ви приєднати до нас ваших сестру та брата, а також команди моїх людей що з ними.

Свята схилила голову на бік, з натягнутою посмішкою.

– Звісно...

Їй не подобалось виконувати побажання смертної дівчини, не подобалось і те, що до неї звертаються у наказовій формі, вона свята, могутніша за них всіх, та святі вже втратили ту свою давню могутність, за для порятунку багатьох життів вони віддались острову, стали його серцем, що билося віками. І зараз, сила знаходилась на двох берегах, або суцільне руйнування, або жевріння магії з середини. Відчувши давній прояв сили в жилах, повітрям прокотився імпульс, що був відчутний для кожного.

І знову вичікувальна тиша. Якусь мить нічого не відбувалось і тільки Арлін і Есмері спокійно чекали. Повітря заколихалось та електризувалось, посеред зали з’явилася спочатку одна, а потім і друга чорна діра, в середині яких скаженим виром кружляла матерія, яка виблискувала темно фіолетовими блискавками. Дві діри знаходились один навпроти одного, на певній відстані, з першої випливла команда центру, вони з переляканими обличчями з’явилися в залі, важко дихаючи і роззираючись. Майже в ту ж мить з іншого виру випливла команда сходу, яка нервово стояла не наважуючись ступити крок. Останніми хто виринули з чорних дір були святі, мила свята Астерія і усміхнений Вестар.

Королівське коло мало не попадало з шоку, вдивляючись в цю виставу. Арлін встала, посміхаючись своїм друзям, що ще з мить усвідомлювали що сталось.

– Це ж Арлін! – зронив Юхім.

І всі як один повернулись до того місця де стояла королева, як і належить вони вклонились, непевно підходячи за велінням Арлін.

– Як я рада що ви всі живі та здорові, – тепло мовила Арлін, обіймаючи Сіару, та лише розтанула в обіймах.

– Арлін, ми так переживали за тебе, – прошепотіла Сіара їй у вухо.

– Я також, – посміхаючись прошепотіла Арлін.

Дівчина обводила всіх поглядом, та найбільше її зацікавило двоє святих, що також спостерігали за нею. Прекрасна Астерія, у темно фіолетовому вбранні, з розкішними довгими, золотавими кучерями, що затуляли її праве око, і зі стрічкою на руці. Вона щасливо посміхалась, та все її обличчя було розслаблене з прикритими очима.

Вестар мав світле біле волосся, світлі веснянки витанцьовували на його обличчі, що щиро посміхалось. На ньому була звичайна легка сорочка, а на шиї висіла велика кількість амулетів. Помітивши погляд дівчини, святий легенько вклонився, а Астерія присіла у реверансі.

– Ваша величність, – підійшов Вестар, – до нас наближаються вороги, – він демонстративно вказав рукою у єдине відчинене вікно. Всі обернулись до нього, там, на розлогій землі насували корнетовці з войовничими криками, вони просувались ближче до замку.

– В нас мало часу, – погодилась Арлін.

– То що будемо робити? – ніяково промовив Барті.

– Ми будемо битися і відстоювати нашу свободу, – Арлін плавно йшла повз всіх своїх людей, – відстоювати нашу унікальність, силу і міць, захищати своє! І святі нам допоможуть, – дівчина пильно подивилась на трійцю, – молитви тут ні до чого, тут їхня сила подарує острову нове життя.

Ашшу задоволено посміхнувся.

– Міс Арлін, наказуйте.

Арлін повільно обернулась, її обличчя виражало задуму, а очі втупились у вікно.

– Ашшу, ти організуєш коло, що затримає ворогів, головною задачею буде не підпустити їх до гори Сузір’я. Народ може допомогти з тилу, у гущавинах лісу зручно відстрілюватись, коли знаєш ці землі. Святі залишаться зі мною, і виконають свій обов’язок перед магією. Усі інші вільні робити що вважають за потрібне.

Запала тиша, та за мить Ашшу вийшов уперед, вклонився і з несамовитим вогником в очах, що міг побачити кожен, палко мовив:

– Борони своє, і навіть у суцільній темряві зорі вкажуть шлях, а в серці палатиме вогонь.