Розділ 22

Розділ 22

 Справжнє призначення людини — жити, а чи не існувати.

Джек Лондон

Замок Касторів був занурений у пітьму, лише декілька ліхтарів світили з вікон, а біля заднього входу юрмилися під крижаним дощем слуги. У пітьмі ночі, під завірюхою мало чого можна розгледіти, доріжки були вистелені бруківкою, через мокрий сніг вони стали надто слизькі.

Двох принців зустріли скоріш за все їх слуги, вони дали їм пледи й вітали з добрим поверненням. Арлін вийшла з возу й мало не впала на бруківці, здавалося що її не помічали, вона оглянула високу стіну замку біля якої вони вийшли, де стояли двоє принців, Кельвін обернувся й швидким кроком дістався до дівчини. З його чуба стікали краплинки від дощу. Він закутав її в плед і швидко потягнув під арку що продовжувалась в невеликий коридор, і слугувала одним з входів до замку.

– В тебе звичка мокнути під дощем? – заявив хлопець.

– Згодна, звичка з не найкращих.

Хлопець посміхнувся.

– Я виділив тобі двох помічниць з своїх слуг, вони проведуть тебе до твоєї кімнати й принесуть тобі щось як буде чогось не вистачати. Ось вони: Теа і Джиа, – дві служанки ввічливо присіли в реверансі й з цікавістю глянули на гостю.

– Гм, дякую.

– Гаразд, – хлопець трохи завагався, наче хотів сказати щось ще, може і багато чого, та натомість лише кивнув, – надобраніч. 

Молодший принц лагідно посміхнувся і пішов туди, де стояв невдоволений Матьє.

Двоє дівчаток служниць захихотіли і ринули в коридор ведучи Арлін до своєї кімнати. Темний коридор, що тягнувся далеко вперед,  освітлювався свічками в ажурних посріблених свічниках, вони кидали химерні тіні на стіни, які були оздоблені камінням та пофарбовані у білі, молочні квіткові відтінки. Суворі рівних ліній, срібні деталей: меблі, посуд, вази – доповнювали весь інтер’єр.

Кімната гості виявилась на третьому поверсі в західному крилі в самому кінці коридору. Служниці відчинили двері кімнати і стали по обидві сторони дверей, чекаючи доки Арлін зайде всередину. Кімната також була холодно світлою і досить просторою, під стіною стояло високе ліжко з великою кількістю подушок, перед ліжком лежав пухнастий килимок, в кутку знаходилась шафа та туалетний столик зроблені з світлого дерева та оздоблені срібними візерунками. Зліва стояв вишуканий камін в якому були складені обережно дрова. Вікна були дуже високими, а штори важкі й товсті; з-за білими фіранками в аркоподібному проході ховалася ванна кімната, з великою мармуровою ванною і великим дзеркалом у срібній оправі. Ці кімнати були освічені свічками які стояли на високих і тонких свічниках.

Досить мило, подумала Арлін.

– Міс, вам щось потрібно? – запитала одна з служниць, здається Теа.

Арлін озирнулась навколо і відповіла:

– Гадаю тут все є, дякую, хіба що... чи ростуть у вас троянди?

Джиа спантеличено закліпала, переглянулась з іншою дівчиною і невпевнено хитнула головою.

– Так Міс, є...

– Чудово, то можете принести мені декілька гілок троянд?

– Гаразд.

  Дівчата спантеличено вклонилися й покинули кімнату. Минуло десь пів години й вони повернулись з вазою з квітами.

– Дякую, це все, – зраділа Арлін.

Служниці недовірливо кивнули, присіли в реверансі і покинули кімнату. Як тільки вони пішли, Арлін хутко підійшла до дверей і засунула затвор.

Вивчаючи свою нову кімнату вона виявила в шафі нічну шовкову сорочку і халат, а також декілька пишних суконь. Підійшовши до столика з дзеркалом, дівчина побачила свій виснажений та змарнілий вигляд. Губи потріскались від холоду, шкіра стала ще більш блідою, а вологе волосся безпорадно лягало на плечі. Їй будь що потрібна була тепла вана і здоровий сон. Тож недовго думаючи вона запалила вогонь в каміні, щоб зігрітися й направилась до ванни разом з нічною сорочкою.

Біля ванни у прихованій ніші стояли розігріті відра з водою, на спеціальній стійці стояли рослинні концентрати, рушники і олії для тіла. Дівчина стягнула з себе одяг, він просочився запахом солі і вологого повітря, було приємно позбутися від нього. Волосся також було звільнено від шпильок, шкіра дівчини було приємного кавового відтінку, плечі трохи опустилися від втоми.

Вона опустилась в теплу воду, це приємно розслабляло, гель мав приємний лавандовий аромат, кожна клітинка тіла піддавалися розслабленню. Дівчина із задоволенням просиділа так двадцять хвилин, відпускаючи всю напруженість і втому. Після приємної ванни вона одягнула тендітну сорочку і добре витерла волосся рушником від зайвої вологи. Тим часом тепло від каміну вже розсіялось по всій кімнаті. Приємна втома після ванни заспокоювала.  

Арлін підійшла до столика біля каміну де поклали тістечка, кухоль води і фірмової корнетовський десерт шоколадний пудинг з вишневою начинкою настояною на вині. Його принесли доки Арлін чекала на дівчаток. Нею опікувались, не задля добра, ні, щоб використати в своїх цілях, і Арлін присягнулась, що їм цього не подарує. 

Та голод брав своє, тож дівчина сіла на зручне крісло біля каміну, і насолодилася смачним пудингом. В нього була ніжна консистенція і ніжний смак, вона скуштувала одне тістечко з полуничним кремом, випила склянку води і задоволена готувалась до сну. Арлін підійшла до туалетного столика на якому поставила вазу з трояндами, мимоволі посміхнулась і вдихнула приємний трояндовий аромат. В дзеркалі вона вже бачила задоволену дівчину.

Вона погасила всі свічки, крім тієї що була біля ліжка, здійнялась на високе ліжко і надивившись на вогник заспокоїла всі думки. Короткий подих і свічка згасла, дівчина лягла, виглядаючи у вікно, де все ще падав сніг. Її охопили тривожні думки, думки про Вальтрес, про друзів, їй не хотілось думати ні про що, ні про майбутнє, ні про теперішнє. Та це було неможливо, бо вона правителька, і захисниця свого народу, тут вона не здасця, ні, вона буде боротися за спокійне життя на Вальтресі.