Розділ 19

Розділ 19

 Коли треба бути сильним, сил вистачає. 

Астрід Ліндгрен

То чи може ніч служить мінливим захистом? Вона огортає своїм спокійним буттям, своєю тишею, спокоєм, ховає від шуму і галасу. Спокій.

Вальтрес переживає важкі часи і їх потрібно завершувати. Люди гідні жити у спокої та мирі, а не у вічному страху за життя.  

За круглим дерев’яним столом вже сиділи генерали й командири, в кімнаті панувала насторожена тиша. Сіара стояла на чолі й оглядала всіх, намагаючись правильно сформулювати те, що вона повинна донести. Біля неї, на краю стола лежала гірка паперів, всі очі уважно слідкували за нею. Поряд сиділи Ракель, Ліам і Ашшу. Деякі крадькома оглядали приміщення, його полички й декор.

– Річ піде про магічний переворот, – на видиху мовила Сіара. Це прозвучало різко, проте всі на стільки здивувались, що навіть нічого і не мовили. Вона виструнчилась набираючись впевненості, волосся, що було зібране у високий хвіст гойднулося.

– Магічні перевороти до темної сторони під забороною. Вже був один такий, і відтоді в Вальтресі дихає дракон.

Чоловік був похмурий, з чорною борідкою і густими бровами.

– Отже, ми скористаємося результатом минулого перевороту й використаємо його проти ворогів.

– Це неможливо! – викрикнув другий чолов’яга стукнувши кулаком по столу, – це шлях до знищення цієї землі.

Всі почали обурено погоджуватися. Ліам, заговорив рівним голосом, з поглядом в нікуди.

– Неможливість – це лише межа в нашій свідомості. Руйнуючи їх, неможливість стає можливістю.

– Ви занадто молоді, щоб вирішувати такі небезпечні плани! Як і ваша правителька!

Сіара обурено глянула на всіх. В її крові скипала лють.

– Вона й ваша правителька також, тож не смійте так про неї казати, Міс Арлін не раз доводила свою силу і могутність, тож і цей раз не виключення, – Сіара уперлась руками в стіл і гнівно заговорила. – Ми відвідаємо три святилища.

Це викликало шквал обурення. Святилища в честь святих були спеціально заховані у місцях вічної пам’яті. Трьом святим, три пам’ятки.

Ракель піднялась й тихо підійшла до Сіари:

– Хіба це не знищить цю землю?

– Якщо вірити деяким написам, то ні.

Ашшу також піднявся з місця, він непомітно махнув рукою і в кімнаті погасло світло.

Всі замовкли.

По центру стола засяяла кулька світла блакитного кольору, під керівництвом хлопця, вона повільно здіймалась вгору й розросталась. Поволі кулька почала відтворювати форми землі, навколо з’явилися сузір’я і зорі.

– Зараз над нами панує сузір’я дракона, – почав Ашшу, – пік могутності й сили для нас, почали частіше з’являтися тіні, точки зірок на острові. За розслідуванням Сіари і команди, зорі відзиваються з драконівським камінням – гранатовий камінь. Всього таких камінців п’ятнадцять штук, на кожен вівтар святих по п’ять каменів. Потрібно відшукати ці камені і звільнити дракона.

Ашшу закінчив, у повітрі мерехтіла голограма, всі сиділи тихо.

– Та ми ще не знаємо чи допоможе нам дракон.

– Іншого виходу немає, вичікування лише забирає час, – протягнув Ліам.

Сіара знову взяла розмову до себе:

– Відродження дракона прописано в усіх зоряних картах, це не руйнування острова а відродження його душі заново. Ми повинні допомогти зберегти народ і нашу силу.

Ашшу погасив свою проекцію і натомість знову відновилося світло в кімнаті.

– Та ми не можемо зробити це, не повідомивши правительці, – заторочив хмурий чоловік.

Ракель, Ліам, Ашшу і Сіара нервово переглянулись.

– Це її план і ми підемо за ним, – завершила Сіара. Вона намагалася виглядати якомога переконливою. Машинально, вона вже відбудовувала план у себе в голові, як діяти.

***

Годинами пізніше, всі присутні у кімнаті вимальовували план дій. На поверхні намагаються прорватися корнетовці, тож діяти слід обережно. Не варто недооцінювати ворога. Корнетовці споконвіків виробляли зброю, удосконалюють її і до тепер. Замок зараз відносно безпечне місце, його боронить купол зоряної плазми, що її зробили алінари.

Також, потрібно було підтримувати дух народу і впевненість у безпеці, для цього знатні родини домів влаштовували промови, музиканти грали свої найліпші композиції, а алінари королівського двору робили голограми зіркового неба. Найскладніше, впевнити народ перечекати тут, бо ті, хто звикли до свободи і миру на своїй землі, будуть до останнього чинити опір противникам.

Арлін добре продумала, “зникнення життя на острові”, це заплутало ворогів, це їх бентежить.

Ось на столі, вже лежали мапи, з точками священних місць: темний ліс святої Есмері у місті Санкт-рі-ме, що на заході острова; ущелина з річкою Веста-флюмер і сади тиші в долині Мерь-Астрея.

– Це займе купу часу! – вигукнула худа жінка з темно червоним волоссям, – Це може зайняти місяць, а може і більше!

– Ми розділимося, – прошипів Ашшу з олівцем у зубах, швидко гортаючи якісь папери, – Ми розділимося на три команди, західна, центральна і східна. П’ять каменів в лісі Санкт-рі-ме, другі п’ять вздовж ріки Веста-флюмер і ще п’ять у садах Мер-Астрея.

Він зупинився різко щось пишучи на папірці. За нього продовжила Сіара.

– Ми поділили всіх на три команди: захід беруть командир Ліам, міс Ракель і троє з астрономічної команди Фас’єн; у центр я відрядила п’ятьох своїх найкращих людей з кола Лінар, а я, Ашшу і… – потрібно було ще троє з археологічного кола Л’ювір, Сіара перевела погляд на струнко стоявшу дівчину з приємними рисами лиця. В неї блакитно зелені очі з лисячим поглядом, на щоках та носі темні веснянки. Волосся темне, коротке, хвилясте з білими пасмами на потилиці. Її лоб ховав чуб.

Дівчина помітила погляд Сіари.

– Міс, я можу піти разом зі своїм колом.

– Так, чудово, – Сіара підсумувала, – Отже, я, Ашшу, командир Калліра Еверсон та ще двоє з її кола на схід.