Розділ 3

Розділ 3

 Зізнаюся, не знаю чому, але дивлячись на зірки, 

мені завжди хочеться мріяти.

Вінсент Ван Гог

Небо, всіяне зорями, мерехтіло своєю таємничістю. Кожна зіронька по своєму унікальна й хто знає які секрети вона береже. Зорі складають вигадливі сузір’я, які можуть оживати просто на твоїх очах, додати лише трохи фантазії і магії.

Ще досить темно, містечко спить, та Арлін вже прокинулась. Дівчина стояла на балконі вдивляючись в небо, слідкуючи за світлом зірок. Свіжість нічного повітря розслабляє, мислити стає легше, спокій загортає у свої обійми. Приємні пахощі апельсину, сосни, грейпфруту та троянд мандрують за вітром.

На стіні годинник вказував на четверту ранку, погляд дівчини ковзав кімнатою. Темна кімната, масивне ліжко, з золотим напиленням, яке обвивають темно багряні троянди. М’яка, темно зелена постіль, та розлогий плющ, який звисає по боках ліжка. Меблі виконані з темного дубу, низенька шафа з усім одягом, у кутку стояв столик на якому виставлені шкатулки з прикрасами та парфуми. Великі картини на стінах у золотих рамках додають особливого шарму, а по всій кімнаті розставлені вишукані вази, у яких красуються троянди. Таємничості цій кімнаті додають свічки, різних розмірів та форм, вони стояли на полицях, на підлозі, підвіконнях і звисали зі стелі.

Дівчина попрямувала до кутового столика, дзеркало на ньому обплетено маленькими трояндами, поплямовані золотом. Вона сіла навпроти дзеркала, роздивляючи себе. Арлін відзначалась незвичайною вродою, та зараз вона мала якийсь виснажений вигляд. Не дивлячись на це, її вустами ковзнула легка посмішка.

Вирішивши привести себе до ладу, Арлін почала мастити лице й волосся різними оліями для догляду, що так обожнювали жінки в цих краях. Хитромудра зачіска вже вимальовувалась на її голові. Дві маленькі кіски звисають біля лиця, дві, вже більші й пишніші коси звисають спиною, залишаючи частину волосся розпущеною. І ще двоє невеликих пасм волосся звиваються у лиця.

Легкими рухами вона підфарбувала вії, а губи намастила темно червоною помадою. Для довершення зачіски Арлін надягнула тіару інкрустовану місячним камінням, котрі завиваються в різноманітні завитки.

Особливий стиль також вітався серед цих земель, дами розшивали свої сукні і сорочки відпалірованими кристалликами, що нагадували краплинки роси, а одяг обов’язково повинен бути зручним. Врешті решт, дівчина підібрала шовкову молочну сорочку з легінсами, та темно синю довгу приталену накидку, вишиту срібними нитками зорями. До цього наряду було також вдало підібрані витончені чорні чоботи. А довершували цей образ срібні, круглі сережки і намисто з маленьким метеликом.

У відображенні дзеркала була представлена вся її краса. Темно кавова шкіра, біле, з персиковим відтінком, довге волосся, ясні блакитні очі, білі веснянки на обличчі. Вирішивши, що вона має бездоганний вигляд, Арлін вийшла з кімнати. Повільним кроком рушила до бібліотеки, у голові одразу почали шуміти думки за народ, та їхнє теперішнє життя.

У цих краях шанують великі бібліотеки. Якщо в тебе зберігається дуже стара книжка, то твій рід вважається дуже давнім і чим давніший рід, тим він могутніший. Книги староалінарською мовою цінуються найбільше, також прийнято вважати, якщо у людини є багато книжок написані іншими мовами, то вона досвідчена й мудра.

Бібліотека дому Лореза невимовно вишукана й багата на літературу різних народів. У замку вона знаходиться над головною залою, тут таки й вирішуються більшість проблем народу. Величезні темні стелажі з різьбленими зорями та фігурками драконів. При головному вході, по обидві сторони стоять дві масивні, золоті статуї драконів, які немов охороняють величне місце, а їх чоло прикрашені чорним, місячним камінням. Бібліотекою розвішано багато ліхтариків зі свічками, стіни прикрашають різноманітні карти, портрети та картини. Також тут є багато квітучих рослин, декілька столів та стільців.

Арлін попрямувала до рядів з староалінарійськими книжками. Зараз як ніколи потрібно дізнатися, на що здатна сила мороку яка породила туманну стіну. Очевидно, що стіна слабшає, а на користь це чи ні, ніхто досі не встановив.

– Міс Арлін, – луною прокотився чоловічий голос.

Дівчина визирнула з-за стелажів, аби побачити хто прийшов. Біля дверей струнко стояв худий чоловік з трохи розпатланими, чорними хвильками волосся. Йому було трохи більше тридцяти, і вже як сім років з радістю допомагає сім’ї Лореза.

– Ви вже прокинулися? – продовжив чоловік, дещо здивувавшись.

– О, так. Сьогодні щось не спиться, – мовила Арлін з теплотою у голосі.

Чоловік впевнено підійшов до того місця, де стояла дівчина.

– Міс, чи можу я вже подати вам сніданок?

– Так, будь ласка, сьогодні я снідаю у саду.

– Як скажете.

– А, й ще дещо, пане Франц, чи є якісь листи для мене?

– Так, – трохи невпевнено сказав пан Франц, наче згадуючи, - так, є. Вам їх зараз принести?

Арлін кивнула й перевела погляд до книжок на її столі. Чоловік ласкаво посміхнувся та пішов геть.

Наступні півгодини дівчина розглядала цікаві дослідження про магію алінарів, про їхнє життя і звички. Згодом прийшов пан Франц у супроводі двух жінок, які привітно посміхнувшись встали поруч.

– Міс, ось, ви питали про листи, – серйозно мовив пан Франц, простягаючи різних кольорів папірці, – тут листи від дослідницького кола Лінар, від двору Місячного сяйва та від королівської археологічного кола Л’юнвір.

– Хм, дякую, – з легким здивуванням промовила Арлін.

– Міс Арлін, ваш сніданок вже готовий, – промовила лагідним, солодким голоском одна з жінок.

– Чудово, – Арлін встала, обійшовши стіл та пішла до саду. З нею пішли двоє жінок, які прийшли разом з містером Францом.

В саду, де розташувався стіл, накритий темно синьою скатертиною, а поряд стоїть стільчик, плетуться багряні троянди, та ростуть темні півонії. В центрі росте величезний дуб висотою з двадцять метрів, а найбільш розлогі гілки досягають двадцяти трьох метрів в довжину. Гуляючи цією галявиною можна наткнутися на велику кількість різноманітних статуй. Плачучі Діви, чарівні тварини: дракони, лисиці та чарівні міль’юти - тваринки алінарів. Вони виглядають як елегантні, пухнасті коти з довгим хвостом, великими, лисячими оченятами, та довгими вушками з китицями на кінці. А сам садок огорнутий в обійми темно багряних троянд. Двері, що вели в цей розкішний сад, були великими та прозорими, обрамлені срібними завитками що додавало якоїсь чарівності.