Частина 66. Завдання в Кореї

• Лора, щось термінове? Я на завданні. - швидко відповів Хамід у слухавку, пробираючись лісом до військової бази.
• Я знайшла Кіру. - слабким голосом відповіла Лора і Хамід завмер на місці.
• Де ..? - загарчав чоловік.

Лора швидко переказала свої видіння.

• Я зрозумів. - він подивився на годинник. У нього було 3 години, щоб закінчити цю справу. - Чи були якісь предмети, місце у видіннях?
• Я бачила тільки клітки з тілами на ланцюгах, але не знаю чи вони живі. І ще ... Кіра сказала що навколо дуже багато землі, бетону і металу.
• Зрозумів. Дякую що повідомила. - сказав Хамід і відключився.

Направивши свою команду на зачистку лівого крила, Хамід зайшов через чорний хід, принагідно вирубуючи охорону. Він більше не міг думати про завдання, тільки про неї. 16 років від неї не було звісток, він обшукав усе, вибивав інформацію з усіх, але її ніхто не бачив. Тряхнувши головою, відганяючи нав'язливі думки, Хамід спускався сходами на підземні поверхи, де за планом будівлі знаходилися лабораторії. Чортів лорд Лумін відловлював перевертнів і ставив на них досліди, намагаючись відтворити сироватку для вирощування нових чистих у пробірці. Тепер він узявся не лише за навернених, а й за дітей Чистих. Саллі і Лора зі своєю дочкою були надійно заховані, виросле величезним дерево з лісу Йенардін приховало їхню силу від зайвих очей.

У лабораторії за склом коридору на столі лежало тіло чорношкірого зверненого, розітнуте, і над ним про щось говорили люди в білих халатах. На зап'ястях, кісточках та шиї були шрами від наручників та ланцюгів. Чоловік скривився. Він готовий був розірвати їх на місці, але його завдання було знайти сина Чистого, а це явно був не він. Пройшовши далі Хамід спустився ще на три поверхи нижче і опинився у свого роду в'язниці. Уздовж стін тяглися клітки на два поверхи, настільки маленькі, що в них можна було тільки сидіти зігнувшись. У клітках лежали тіла. Їх важко було назвати живими, у багатьох не вистачало кінцівок, очей, вух. У приміщенні стояв страшний запах смерті. Проходячи між рядами, чоловік придивлявся до кожного. На клітках були таблички з ініціалами, особистими номерами та категоріями. Більшість були “L”, тобто нижчі, але й пара “Н”, тобто вищих. Обшукавши все приміщення чоловік пройшов далі коридором, дійшовши до позначки "F". Тут були перші. Їх було значно менше, близько десятка, але для нашого виду це вже є значною кількістю. Ці камери виглядали міцніше, вони були невеликими кімнатами з бетонними стінами та міцними металевими дверима.

Несподівано спрацювала тривога і Хамід вилаявся. Швидко побігши далі коридором з автоматом, він добіг до сходів і спустився нижче. На дверях була табличка "С" - чисті. Нарешті! - вбігши в коридор у вічі вдарило яскраве світло білих лам, але чоловік, не звертаючи на них уваги побіг далі. Двері в камеру з позначкою "С1" були відчинені, а всередині поралися прибиральники, що відмивали кров. Хамід, не витримавши, розітнув їх горлянки пазурами і пішов далі коридором. Дійшовши до таблички "С2" на дверях, він заглянув у віконце і побачив те, що шукав. На столі у світлій камері лежав хлопець, з вигляду років двадцяти, а з його тіла стирчали трубки викачуючи кров, та інші які вливали чорну рідину. На дверях були руни стримування і сплав явно був з домішкою аконіту. Взявши у вбитих прибиральників ключ карту Хамід відчинив двері і підійшов до хлопця. Швидко скомандувавши по рації та позначивши своє місцезнаходження, він акуратно дістав трубки з тіла перевертня і доторкнувся кігтями до його шиї, передаючи трохи сил. Хлопець із гучним риком прийшов до тями, а в його очах загорівся червоний вогонь. Так краще. Підхопивши його на руки чоловік швидко виніс його з камери і передав команді, що якраз підбігла.

• Хаміду, як добре, що ти сам привів мені нових піддослідних! - почув він за спиною голос лорда Луміна.

Різко обернувшись і підхопивши автомат, чоловік випустив кілька черг на охорону, але ті були швидкими. Занадто швидкими. Четверо з його команди вже забрали об'єкт їх замовлення і повели нагору сходами, а ті, хто залишився, вступили в бій з охороною. Ті були сильні, але недостатньо, ворог зазнавав втрат і, помітивши це, Лумін побіг коридором, завернувши за ріг. Закінчивши з охороною, Хамід із командою погнався за ним. Вони бігли коридором, чітко слідуючи за його запахом, вбиваючи охорону по дорозі. Зупинившись, вони побачили, як Лумін щось набирав на екрані біля стіни, біля дверей із символом “О”, а перед ним стояв взвод охорони, який уже біг на команду. У бою вони почули гучний рик із-за дверей і щось сильно вдарило її зсередини кілька разів. Розібравшись із охоронцем Хамід вистрілив Луміну в ногу, щоб той не зміг знову втекти. Осівши на підлогу, кореєць глухо засміявся.

• Ти, мабуть, ще не зрозумів, які у тебе проблеми. - загарчав на нього Хамід, скрутивши шию останньому охоронцю і повільно попрямував до Луміна.
• Це в тебе проблеми.. - тримаючись за стіну, кореєць піднявся на ноги і різким рухом руки натиснув на кнопку.

Стримуючі руни на дверях біля нього згасли і з легким клацанням вони прочинилася, а зсередини виходила пара.

За мить двері розчахнулися, в коридор з камери вистрибнув величезний білий вовк і подивився на команду перед ним. Всі різко підняли зброю і вовк був готовий атакувати, але Хамід вискочив перед своєю командою, рухом руки зупинивши їх і подивився в очі тварині. Вовк глухо гарчав, але нападати не поспішав, ніби оцінюючи супротивника, і тоді Хамід голосно загарчав на вовка із зеленим вогнем у його очах. Очі вовка почали переливатися вогнями різних кольорів і він зробив пару кроків назад, заскуливши.

• Кіра..? - тихо прошепотів Хамід, не вірячи своїм очам.

Вовк затряс головою, ричачи і скулячи.

• Чорт забирай, убий їх! - закричав Лумін, на що вовк, обернувшись, різко накинувся на нього.

Кореєць не встиг зробити й кількох кроків, як білий вовк наздогнав його і вгризся в його горло. Хриплячи, Лумін випустив з рук невеликий пульт, перед смертю натиснувши червону кнопку.