Частина 65. Зв’язок

— Лорааа ... - дівчина почула поклик і озирнулася на всі боки.

Вона сиділа в саду сама, а її чоловік займався навчанням їхньої доньки у вітальні,

— Лораааа.. - знову почувся тихий голос, який ніби приніс вітер і дівчина заплющила очі, сконцентрувавшись.

— Кіро .. я чую тебе .. - несподівано для себе самої прозвучав свій голос у голові. - Де ти?

— Я не знаю… не пам'ятаю… навколо земля, багато бетону… і метал… і… — голос обірвався.

— Кіро! Кіро… продовжуй… - Лора боялася втратити цю маленьку ниточку, єдину за багато років.

— Я втомилася… втомилася вбивати… втомилася нести біль… звільни мене… убий мене… – несподівано попросила дівчина.

— Кіра.. де ти… ми знайдемо тебе… витягнемо…

— ВБИЙ МЕНЕ! - голос пронизливо залунав у голові і в Лори з носа пішла кров.

Салліван з дочкою вже підбігли до Лори, але та коротким жестом наказала зупинитися і направила свою свідомість у свідомість Кіри.

Вона побачила кров, вогонь, тіла закуті в ланцюги у клітках, повз які йшла Кіра. Образи змінилися, і вона вже дивилася очима Кіри, прикутої до стіни. Це було зараз.

— Наговорилася зі своєю подружкою? - зло сміючись запитав чоловік корейської зовнішності. - Ми її знайдемо. Ти сама її вб'єш.

— НЕ СМІЙТЕ ТОРКАТИСЯ ЇЇ! - пронизливо закричала Кіра і з її тіла вирвався стовп вогню, спопеляючи чоловіка.

Тієї ж секунди в шию Кіри прилетів дротик із сильним наркотиком і Лора фізично також відчула укол.

— Зробити зачистку пам'яті та заморозити. - наказав чоловік осторонь, якого Лора вже не бачила, але чула відлунням свідомості Кіри. - Вона нам ще знадобиться.

Зв'язок розірвався і Лора знову перестала відчувати присутність Кіри у цьому світі. Ні живої, ні мертвої. Вона не помітила як її тіло б'ється в конвульсіях, а на руках її тримає чоловік.

— Дзвони Хаміду… – тихо прошепотіла Лора.

— Мила, що... — почав Саллі.

— Дзвони Хаміду! Терміново! - загарчала Лора і знепритомніла.